Коли Олер почув слова Сола, то дуже розлютився.
З його рота все ще доносилися заперечення: - Про який хробак ти говориш? Я не знаю. Ти напав на мага, який представляє Раду Зоряних Ворт. Навіть якщо ти - чарівник третього рангу, голова тебе не пробачить.
Але поки Олер на словах опирався і лаявся, червоний хробак на його шиї вже почав повільно виповзати з обрубки.
Скрип-скріп...
Жирний хробак з спробою протиснутися назовні і, чіпляючись за стіну, повз вгору, наче намагаючись втекти з тіла Олера.
Соул обережно спробував доторкнутись до червоного черв’яка щупальцем, але не влучив.
— Пані, мала дівчинка Водоросль, ви бачите цього черв'яка?
— Видим!
— И-и-і!
— Спробуйте його схопити. Обережно, він може бути заразним або контратакувати.
- Малюк Водоль, вперед! — Невгамовано скомандувала Панні.
— И-и! - Дурна маленька Волося прямолінійно кинулась вперед.
І врізалась головою у кам'яну стіну. Поквапившись трохи, вона витягла голову.
Вона теж не могла доторкнутися до червоного черв’яка. У очах Сола Волосоль прослизнув крізь нього, а той навіть не падав.
Малюки Водорості не були фізично чистими. Вона також могла торкатися духовних тіл, коли була з інкристалом.
Але цього разу вона зазнала невдачі.
— Я! - Бачачи провал Малої Водорості, панні почала рухатися вперед вдруге.
Але й Кошмарний метелик також схибив, коли міг подорожувати і бачити минуле інших.
Оскільки Сол хотів доторкнутись до червоного черв’яка, то не перешкоджав йому виповзати з шиї Олера.
До цього моменту шия Олера вже розтяглася, шкіра по краях потріскувалася, залишивши червоні сліди. А виповзлий червоний хробак був уже два метри в довжину і майже торкався головою стелі.
Це було дивовижне видовище, адже навіть коли Сол торкнувся щупальцями шиї Олера, він не зміг перешкодити червоному черв’ю піти геть.
Хробак повільно повзав, наче його зовсім не турбували атаки і спроби Сола.
Після того, як він проповз ще десять сантиметрів, жирне тіло черв'яка різко стисалося і зріз шиї визрів короткий товстий хвіст.
Черв’як діаметром у тридцять сантиметрів повністю виповз з шиї мага Олера.
А Маг Олер, який щойно погрожував Солу, після того як його відібрав червоний черв’як, раптом здригнувся. Потім тіло застигло, він перестав говорити і рухатися.
« Брат Сол, він помер, — опустилася пані на плече Олера. - Він помер давно.
Соул, дивлячись на тіло Олера, кивнув. — Так, в його тілі я не знайшов ні душі, ані навіть її осколків. Він помер не просто, а повністю.
Соул прибрав щупальця, якими прикріпив Олера до стіни, і його труп, жорсткий, як дошку, звалився на підлогу.
Соул підняв голову, дивлячись на вже повзшого до стелі червоного черв'яка. Той все ще повз, скорочуючи і розтягаючи м'язи, і, схоже, направлявся до розбитого Солом вікно.
« Він хоче піти? Дивно, черв'як, якого ми не можемо доторкнутися може повзати по стінах, ховатися в трупах і навіть руйнувати їх. Що це за істота? Не матеріальне, але не чисте духовне."
Олер мертвий, душі немає. Залишилося допитати тільки цього червоного черв'яка.
Але вони не могли доторкнутися до нього, як на зло.
— Панні, ти можеш спробувати побачити його минуле? « Соул уже хотів використати свої здібності Панні, але в цей момент несподівано розкрився щоденник.
На цій сторінці не було попереджень, але цей жест дав Солу зрозуміти, що його пропозиція була дуже критичною.
— Ні, Панні, краще не дивитись на істоту невідомого походження. Це надто небезпечно!
Соул подумки відрубав себе за те, що, досягнувши піку третього рангу і будучи на крок від четвертого, він забув про обережність.
Принаймні, тепер не було потреби ризикувати або жертвувати іншим.
Соул забрав Панні та Малюнку Водоросль, повільно підняв праву руку і направив долоню на майже передлюдське вікно червоного черв’яка.
« Ну що ж, подивимося, чи зможе цей хробак уникнути спостереження».
М’язи на долоні Сола повністю втягнулися у кості. Раптом між кістками його долоні з'явилися очі.
Око з райдужним срачком!
У той момент, як з'явився Зоряне око, він відразу ж мертвий кусався поглядом в уберегуючого червоного хробака.
Червоний хробак, який до цього повзає, раптово видав пронизливий верес і ніби здув повітряну кулю, « пшикнувши » та сплющився.
Сплющений червоний хробак залишився тільки оболонкою. Він відклеївся від стелі і почав падати, але, не долетівши до підлоги, зникла й сама оболонка.
Соул не встиг навіть здивуватися силі Сидеричного ока, як за наступну секунду його праву руку проколола гострий біль, наче її опустили в киплячу олію. Кістки затремтіли, і йому здалося, що він відчуває запах смаженого м’яса.
Але на руці не було ніяких змін. Проканирувавши її ментальною силою, він також не виявив ніяких пошкоджень.
Але біль, наче проникнувши в мозок людини, змусив її міцно стиснути праву руку. На чолі виступили і запульсували вени.