Незважаючи на постійний бій, настрій у всіх був зовсім іншим ніж дві години тому.
Вони вже бачили світло в кінці тунелю. Якщо знищити цих монстрів, цей чорний приплив буде успішним і без великих втрат.
Але в розпал цього ентузіазму хтось раптом закричав: - Стіна Вздохів, Стена Воздохов ... Вона тріснула!
Ті, хто чув цей крик, спочатку не повірили, але інстинктивно обернулися, щоб переконатися.
І виявили, що Стіна Вздохів дійсно... тріснула.
На стометровій, темно-серої стіни Вздохів, яка пролягала на Північному Півночі сотні років, з'явилися тріщини.
Ці тріщини виглядали так, ніби їх прорубали мечами і сокирами, наче над муром учиняли нелюдське насилля.
І цих слідів тільки що не було. Це було так, ніби сьогодні ми зазнали жахливої фізичної травми.
- Як це могло статися?
- Що сталося?
- Хіба хтось таємно руйнує Стіну Вздохів?
- Швидко, знайдіть лорда Мерфі!
- Швидко, знайдіть лорда Мерфі!
У результаті всі розмови зв’язалися до одного: « Найті лорда Мерфі ».
Всі вважали, що лорд Мерфі має з’явитися і він обов'язково усуне пошкодження Стіни.
Але цього разу їхній лорд Мерфі не з'явився.
Коли Сол з Корі та іншими повернулися, вони побачили загальну паніку.
Тому що, хоч би як вони називалися магом Мерфі, відповіді не було.
Марія, яка повернулася разом з Солом і почервоніла очима, зійшла на підвищення.
— Господа, в недавньому бою маг Мерфі зіткнувся з надзвичайно сильною тварюкою Чорного припливу. Коли він успішно відніс її атаку, чорний приплив відступив.
Почувши це оголошення, натовп у паніці запалився радісним криком.
Але хтось спитав: " Маг Марія", а де зараз лорд Мерфі? Ви ж бачите, Стіна Вздохів отримала небачені за сто років пошкодження, нам потрібно якомога швидше її відремонтувати.
Марія сковтнула комок у горлі, але твердо сказала: - Чинити потрібно. Але цього разу ми не можемо покладатися на мага Мерфі. Ми можемо покладатися тільки на самих себе.
Дехто ще не зрозумів, подумавши, що маг Мерфі поранений і йому потрібен відпочинок.
Але інші маги, побачивши скорботу на обличчі Марії, вже здогадалися про правду.
— Маг Мария, Лорд Мерфи... з ним щось сталося?
Але навіть ті, хто здогадувався про це, не наважувалися висловити свої припущення вголос. Вони з надією дивилися на Марію, сподіваючись, що вона особисто спростить їхні страшні здогадки.
Але Марія все ж сказала відповідь, яку вони боялися найбільше.
- Маг Мерфі... Він помер.
На відміну від недавнього шуму, на Стіні Вздохів і за її межами настала трунна тиша.
Корі, дивлячись на обличчя людей, відчула жаль. Вона відвернулася і побачила Сола, який, прийнявши людський вигляд, стояв на вітрі з нічого не вираженим обличчям.
Якщо одного разу Нічінні землі теж втратять свого господаря, то чи не буде там такої ж тиша?
Вона зітхнула і знову зійшлася з духом.Хоть вона мало що могла зробити, а це буде для Солу дуже важливо.
У той момент, коли всі ніяк не могли звикнутися з думкою про смерть мага Мерфі, тріщини на Стіні Вздохів раптово спалахнули яскравим сірим світлом.
Магі третього та другого рангу не встигли навіть зрозуміти, що відбувається, як раптом відчуття, ніби щось відділилося від їхніх тіл і попрямувало до Стіни Вздохів.
Всі інстинктивно зрозуміли, що те, чого вони залишили тіла було чимось дуже важливим.
Більш ерудовані тут же згадали про магію шостого рангу.
Про владну й жахливу магію — Колективний розум!
Спочатку цю магію використовували для створення могутньої бойової одиниці. Сили десятків, сотень і тисяч людей об'єднались у Колективну свідомість.
Вони могли ділити розум, душу і навіть тіло — чимраз більше людей і чим сильніше вони були — тим могутнішим ставали новосформовані Колективні!
Якби Сол знав про цю магію, він би тут же згадав мутовану русалку в Трібуналі, яка теж була створена злиттям десятків тисяч сералок.
Кількість, що змінюється в якість.
Соул помітив дивний стан оточення, але сам не відчув жодних змін. Він подивився на Корі, з нею теж все було гаразд.
Але за ними Хейлі та Гейвуд втратили частину своєї душі.
Це досить важлива частина. Але, позбувшись її, вони все ще спокійно стояли на місці.
Ці душі, наче метеори, прочорнили невидимі очі дуги і влилися у тріщини Стіни Вздохів.
Хоч Сол і не знав, що це за магія, він розумів: ті, чиї душі були поглинуті Стіною Вздохів, втратили свободу.
Тобто, відтепер ці чарівники були змушені продовжувати боротися за Стіну. Тому що з її знищенням їх життя теж підійдуть до кінця.
« Так от що маг Мерфі мав на увазі, коли перед смертю сказав: “Звольте мені бути егоїстом ”» — з гіркотою подумав Сол.
Справді, дуже егоїстично.
Більше половини чарівників не хотіли б віддавати своє життя за захист Стіни.
Навіть якщо сказати їм, що падіння Стіни означає протягнуту континентом Статт в око Бездні.