Солу нічого було сказати.
Так, навіть голова Клану Сіючих Нортон дійшов до свого кінця. Як же не встати магу Мерфі, який був старшим за Нортона і весь цей час з усіх сил підтримував Стіну Вздохів?
Шлях до п'ятого рангу у цьому світі був закритий. Магі четвертого рангу, не маючи можливості просунутися далі, день за днем блукали в колі вже відомих знань.
Але чим сильніше вони ставали, тим ліпше розуміли те, що знали. І чим краще розуміли, тим частіше виявляли, що колись ясні знання ставали чужими і не могли знайти.
Як вони були замкнені в тісній темній кімнаті, знаючи, що зовні розтягнувся величезний світ, але ніяк не могли вибратися.
Тому що двері, які ведуть у зовнішній світ були запечатані.
У цей момент Сол нарешті зрозумів, чому Рада Зоряних Ворт, незважаючи на небезпеку зовнішнього світу, все ж запустив свій проект. І крізь цю діру побачили промінь світла.
Цього променя було достатньо, щоб розпалити в них безмежну спрагу зовнішнього світу. Тому, навіть розбивши голови в кров, стерли тіло і все одно намагалися протиснутись у цю діру.
- Вам щось потрібно від мене? — тихо запитав Сол.
Оскільки Мерфі знав, що його кінець близько, він напевно вже все приготував. Сол не вірив, що Мерфі буде спокійно дивитися на його дітейство, Стіна Вздохів, і що в наступному Чорному припливі будуть знищені.
— Ні, я вже все влаштував, — сказав Мерфі. я дозволив собі покохати себе.
Соул не зрозумів. Чи смерть без боротьби в кінці життя — це егоїзм?
Невже маг Мерфі був надто суворий до себе?
Мерфі втомився посміхнувся. - Ти зрозумієш.
Сказавши це, він закрив очі. - Мені пора битися разом з моїми старими друзями.
У той момент, коли маг Мерфі закрив очі, сіро-білий колір з його нижньої частини тіла почав швидко поширюватися вгору. Коли він вимовив останнє слово, захват вже досяг його губ, потім носа, очей, лоба.
За кілька вдихів цей маг, який підтримував Стіну Вздохів століття, перетворився на кам’яну статую.
Але на цьому зміни не закінчилися.
Земля під його ногами почала вдихати ґрунт і швидко рости вгору.
Сол, який стояв поряд, був піднятий разом з нею. Коли підйом припинився, він опинився майже біля моря. Вставши, він міг помахнутися повітря рукою.
Потім тіло мага Мерфі також почало змінюватися.
Воно постійно деформувалося і роздувалося, поступово втрачаючи людські обриси та перетворюючись на кам’яний циліндр з нерівною поверхнею.
Кам’яна статуя, на яку перетворився маг Мерфі, продовжувала рости і розширюватися.
— Це... башта магів?
Соул більше не міг стримати свого подиву. Він вилетів з води за кам'яною статуєю.
Кам’яний циліндр продовжував змінювати форму, поступово набираючи форми вежі магів. Ось тільки її зовнішня поверхня була покрита зморшками, немов заморожена шкіра мага Мерфі.
Море не відомо, коли заспокоїлося. Чорний приплив, який повинен був бушувати кілька днів, зник. Концентрація бруду в повітрі повернулася до рівня місячної давності.
Ніби Соул провів на дні трохи більше години, ніж міг би провести на поверхні кілька днів.
— Сол! — Голос Марії, переданий магією, донісся здалеку. Її фігура, збільшуючись, наблизилася і зупинилася перед Солом.
Вона впізнала його чорний скелет і коливання його ментальні сили.
Побачивши Марію, яка наближається, Сол поспішно наростив м’язи та шкіру, щоб сховати якір на лівій руці.
- Соле, я щойно отримала повідомлення від Гейлі, що у вас з'явився нездоланний ворог. Але не встигла я дістатися, як Чорний приплив раптово відступив. Решта творів Чорного припливу ослабли. Це ти щось зробив?
Вона озирнулась. він ще не прибув?
Соул подивився на Марію і тихо сказав: - Маг Мерфі... Він дійшов до свого кінця.
Марія замерла, довго не розуміючи, про що говорить Сол.
А може, і не хотіла розуміти.
Соул розумів її почуття, але захисники Стіни Вздохів не мали часу втекти від реальності.
Він поклав руку на стіну вежі поруч з собою. - він вибрав інший спосіб залишитися з вами. Колишня перша вежа була знищена монстром. Це нова перша вежа. Хоч і зморшкуватий, але така ж міцна та сильна.
Сльози полинули з очей Марії.
Марія плакала. Вдалеку, біля кришталевої колони другої вежі, плакав і Хейлі.
Тільки що він відчув у колоні ауру лорда Мерфі. Гайлі, яка виросла на Стіні Вздохів, занадто добре розумів це.
Він впав на коліна і, обнявши кришталеву колону, заридав.
Останній маг четвертого ранга північної Півночі також вибрав стояти в Морі Бур. Навіть якщо він залишиться трупом, то продовжуватиме боротися за Стіну Вздохів.
Більшість з них не розуміли, що сталося. Вони все ще билися з рештою тварів Чорного припливу. Хоча ці монстри ослабли духом, їхня фізична сила залишалася такою ж. Якщо ти не такий ненормальний маг третього рангу, як Сол, то вбивство стометрового створіння все одно віднімало багато часу.