Сол зупинився і сів, схрестивши ноги.
Хоч тут і було темно, і він спустився дуже глибоко, але це як і раніше був Хаотічний домен. Ворогів поблизу не було, а елементальні частинки ліниво ширили в повітрі.
Це була тиха, безпечна темна кімната.
Ідеальне місце для медитації та роздумів. Отже, якщо розділити душу, теоретично можна буде пройти через цей бар'єр."
Але Сол не квапився.
« Хоча й інертною, все ж достатньо зарази. Необачна особа може розкривати тут душу. Спочатку потрібно все перевірити».
Соул згадав, як в Коридорі Свитання він за допомогою нитки долі проник крізь кут і знайшов там замкненого Фліїм Стюарта.
Може, і тут знайдеться щель, через яку можна буде просунути нитку.
Цього разу, ретельно зваживши всі "за" і « опір", він вирішив, що варто спробувати. До того ж, нитка долі рухалася швидше за душу і в разі небезпеки можна було вчасно відкликати її.
Соул простягнув у темряві руку і доторкнувся до підлоги, на якій сидів.
Гладкий, рівний, не схожий на землю. Навіть кам’яні плити не були такими гладкими.
Він був схожий на скло або пластикову плівку.
Сол намагався вдарити по цій плівці нитку долі. Відчуття було таке, ніби він стукає пальцем по склі.
Він надажив сильніше, але нитка не пройшла. Невже немає щілин?»
З його долоні вирвалися міріадами ниток, які швидко заповнялися радіусом 10 метрів. Далі буде важче" - Сол встав. Він вирішив пройтися по дну тріщини.
Дно не було конусоподібним, воно було таким же довгим і широким, як нагорі.
Це ще більше переконало Сола в його початковій догадці: це було схоже на дві половинки зламаного печиво, які, коли їх знову з'єднали, залишили між собою щілину.
У порівнянні з розмірами континенту ця тріщина завширшки менше п’яти метрів справді була схожа на щілини між двома половинками печінки.
А ця плівка під землею була схожа на... клей, яким склеїли це печиво! Не варто відривати цей клей, а то ще що-небудь станеться».
Коли Сол думав про стабільність цього континенту, то не намагався пробити бар’єр силою. Він пішов уперед і постійно шукав нитку в пошуках щілини.
Він йшов по дну вже близько години і уже думав, чи не повернутися спочатку до А, щоб заспокоїти її, як раптом одна з його ниткою раптово вкоротилася.
Соул відразу визначив її місце розташування. Вона була десь у метрі в стіні.
Там, на бар'єрі, була крихітна тріщина. Дуже мала, з голчиним вушко. Лише завдяки тому, що він майже тотально сканував нітями, йому пощастило виявити її. Малюк Водоросль, прогризи!»
Тріщина була затиснута в скелі, але на щастя, вона знаходилась не так далеко, і мала Водоросль легко проробила тунель.
Прогризаючи хід розміром з кулак, Сол зміг більш чітко просканувати тріщину.
Як і під його ногами, цей гладкий бар’єр також стояв на скелі. Можливо, він простягався під усім Хаотим домом.
Соул глибоко зітхнув і обережно направив своє сприйняття по зниклих нитках, щоб дослідити світ під бар'єром.
І тут він різко відкрив очі.
Пройшовши через тріщину, він ніби опинився у безмежному космосі!
Тиша, простір, а навколо на невизначеній відстані... Мерехтять зірки.
Сол був приголомшений тим, як виглядає зоряне небо за бар'єром.
У його голові пронеслося безліч здогадок. Першою була думка, що Хаотичний домен просто ширяє в космосі, захищений лише тонкою плівкою, яка захищає його від розпаду та небезпек всесвіту.
Але цей бар'єр, здається, був не зовсім цілім. У ньому вже була діра, і невідомо чи вона стане причиною його повного знищення.
Соул спочатку перевірив отвір, через який вислизнула його нитку. Її рухи не вплинули на його форму. І через цю крихітну дірку, розміром з голчине вушко, нічого із Гаотичного домену не виходило назовні. Навіть пилюки.
Отже, для нитки долі це була діра, але не обов'язково для цього світу. Адже навіть голчане вушко може проходити багато речовин.
Соул трохи заспокоївся і продовжив дослідження.
Але незабаром він зрозумів, що зовні був не зовсім космос. Тобто, він був у космосі, але в місці, звідки його було видно. Коли він тільки висунувся, його погляд був спрямований на зоряне небо, і він бачив лише його. (« Як жаба на дні колодязя»).
Висунувши ще трохи, Сол побачив під зірками землю. Він зрозумів, що знаходиться на якійсь площині, на поверхні.
Нитка піднялася все вище. Коли він досяг певної висоти, то озирнувся.
І побачив землю.
Ще більш мертву, ніж Хаотічний домен.
Тут не було ні гір, ані пустинь, ні лісів чи річок.
Це було схоже на поверхню Місяця, який він пам'ятав за невиразними спогадами, але без кратерів від метеоритів. Поверхня була досить нерівною, яка складалась з землі й каміння.