Підлетівши до посольства, Сол побачив зовні патрульних магів. Звичайно, вони не могли помітити його мага третього рангу.
У цей момент біля воріт зупинилася візка. Не чекаючи повної зупинки, з неї вискочив чоловік зі стопкою пергаментів і кинувся всередину. Соул відразу зайнявся ним і, минувши кілька постів охорони, потрапив у найбільший та розкішний будинок на території.
Усередині теж було багатолюдно, але офіційні магів було мало. Більшість роботи тут не вимагала магії, тому тут трудилося багато талановитих звичайних людей.
Цього разу Сол не приєднався до чоловіка з пергаментами. Він знову перевірив мітку Стюарта, яка була надійно запечатана в щоденнику і не подавала жодних ознак.
Оглянувши планувальника будівлі, Сол піднявся вгору і проходить крізь перекриття.
На верхньому поверсі він відчув ментальну силу Стюарта. Крім нього, ментальні сили інших магів третього рангу поблизу не було.
Але Сол все одно був обережним. З іншими було простіше, але якби імператор Ейло раптово повернувся, його можливості до приховування душі могли б не спрацювати. Тому, наближаючись до Стюарта, він постійно перевіряв, чи немає поблизу інших ментальних коливань.
На щастя, не було сюрпризів. У кімнаті на верхньому поверсі був тільки Стюарт.
Але те, що побачив Сол, змусило його чудово розширити очі.
Стюарт сидів на троні імператора Чорного Пламені, ставши образом самого Ейло. Якби не його ментальна сила, яка ясно вказує на те, що це Стюарт, Сол подумав би, ніби потрапив у найгіршу з можливих ситуацій.
Після шоку він обережно сховався в кутку кімнати і продовжив стежити за ним. Невже ці люди не знають, що імператор зараз у Трібуналі.
Спочатку Сол подумав, що Стюарт намагається приховати це від решти. Але потім згадав, що той без вагань розповів йому про це, не вимагаючи зберігати таємницю. Чому ж тоді так важко приховати це від своїх людей?
Мозок Сола заробив на максимальній швидкості.
Стюарт не тільки змінив свій вигляд, але й з надзвичайною точністю скопіював манери та вираз обличчя Ейло. Якби він замаскував свою ментальну силу, то Сол точно не впізнав би його. Значить, всі маги поблизу, здатні її відчути, будуть думати, що в кімнаті знаходиться Стюарт. Але при цьому він імітує зовнішність та рухи Ейло... Можливо, він не обманює інших зараз, а ... Вправляє їх брехати?»
Соул відчув, що наблизився до розгадки. Але за цією частиною істини все ще переховувався густий туман.
Навіщо Стюарту прикидатися Ейло? Коли і за яких обставин він збирається це зробити? І куди в цей час дінеться справжній Ейло?
Поки Сол ламав голову, "Ейло" прямо відкинувся на спинку трону. Його фігура спотворилась і знову набувала вигляду Стюарта. - Ми з його величністьм абсолютно різні за характером. Так важко підтримувати його, — пробурмотів він.
Стюарт більше не бормотів. Він сидів, присоромивши свої маленькі очі з серйозним видом про щось роздумуючи.
Через досить довгий час Сол почув його друге зауваження: - якби я міг повернутися, я б теж хотів поглянути на око Бездні.
« Чому око бездимне? Хіба Ейло змушує Стюарта прикидатися ним, щоб таємно поїхати туди? "
Ця думка відразу ж була відкинута їм. У Ейло ціла імперія, кровні родичі. Якщо з ним щось трапиться в Глазі Бездні, Імперія Вічного Нічі, яка зараз поводиться мирно, відразу ж поглине Чорні полум'я."
« Якщо у цьому світі і є хтось, хто наважиться поїхати до Глаздо Бездни, — посміхнувся про себе Сол, - то це, мабуть, лише мій наставник Горса»
На цій думці усмішка на обличчі Сола раптово згасла. а Ейло хоче його зупинити?
« Все одно не сходиться. Зупинити - так зупинити, навіщо змушувати Стюарта прикидатися ним? "
« Очевидно, Ейло збирається зробити щось, що під силу лише магу четвертого рангу. І ніхто про це не повинен знати".
Сола все ще не мала ідей, а загадка здавалася складнішою. Панні не зможе непомітно для нього зазирнути в його минуле."
"Постій!"
Очі Сола блиснули. У нього з'явилася ідея! Те, що станеться в майбутньому, і є тим, чим вони задумують зараз!"
У цей момент у двері постукали. Стюарт відразу припинив думати і сів на своє місце. - Увійдіть!
Двері відчинилися, і увійшов той самий посильний, за яким Сол слідував раніше. Пергаментів в його руках було небагато, але справи все ще вистачало. — Пане Стюарте, з імперії прибуло кілька термінових донесень!