Здавалося, у всьому залі тільки Сол залишився без справи.
Проте незабаром він помітив, що Стюарт, який сидів напроти нього, був у цілковитій самотності в першому ряду.
Згадавши про мітку, яку цей маг залишив на ньому, Сол вирішив перевірити, чи зможе той побачити, що він її вже виявив.
— Здрастуйте, маг Стюарт.
Щоб не здатися нав'язливим, Сол повільно підійшов до нього і привітався.
Стюарт, низькорослий і з маленькими очима, зауважив, що Сол прямує до нього ще коли той тільки почав рухатися. Але він мовчав, чекаючи поки Сол заговорить першим. Тільки тоді він підняв голову. — Маг Сол, — голос Стюарта звучав так, ніби не звик багато говорити. - Щось сталося?
— Оскільки нам обом тут нічого робити, а Альфонсо я чув, що ви спеціалізуєтесь на рослинній магії, я подумав, може, поговоримо про проблему Дерів Червоного і Чорного моря?
Саме це Сол вибрав навмання. Але Стюарт, на диво виявив інтерес. — Ви вивчаєте дерево Червоного моря? — Його маленькі очі тут же забили.
— Да. Хоча це не моє головне завдання тут, воно мені дуже цікаво. Особливо його зв'язок з деревом Чорного моря, їх неспроможність до симбіозу, ці унікальні особливості...
Два маги третього рангу, посеред хаосу в залі з ентузіазмом занурилися у обговорення Дерів Червоного моря.
Магі Трібуналу називали Деревом Чорного моря з опалу, бо дерево Червоного моря в’яне. Але Стюарт не мав таких упереджень. Говорячи про Дерева Чорного моря, він майже не бризкав слиною. Він дуже шкодував, що не зміг приховати один примірник, коли Трибунал їх знищував і тепер міг вивчати його властивості лише за книгами.
Соул спочатку просто хотів зав'язати розмову, щоб прочупати Стюарта, але зненацька розмова ставала все більш і більше захопливою.
У самий розпал їхньої розмови, коли вони вже домовилися, що Стюарт якось загляне в лабораторію Сола, земля раптово сильно здригнулася. Простір зали для нарад спочатку витримав поштовх. Але потім з неба вилилося два могутні хвилі тиску!
Стіни і підлогу відразу ж покрилися тріщинами.
Бух! Бух! Бух!
Більшість магів у залі були буквально вкладені в підлогу цією жахливою силою. Окрім чарівників третього рангу, всі інші виглядали жалюгідно.
Навіть Сол відчув задушливість. Він намагався дихати, але внутрішні органи не слухались.
На відміну від нього, на костюмі Стюарта спалахнуло чорне полум’я, яке здавалося йому допомогло протистояти тиску. Вираз його обличчя не змінився.
На щастя, два потужні потоки тиску швидко зникли. Магія в тілі Сола забуріла, швидко лікуючи пошкоджені органи та м’язи.
Але всім чарівникам першого і другого рангу пощастило менше. Багато з них стояли із мертвими, готові ось-ось втратити свідомість.
Сам зал перетворився на руїни: всюди валялися уламки стін, а повітря було переповнене пухою з розорваних крісел.
- Що відбувається? — Сол підняв голову, бормоча собі під ніс. - Невже два маги четвертого ранга з'єдналися?
Стюарт, хоч і не постраждав, виглядав неважливо. Він не відразу відповів Солу. Почекавши трохи і переконавшись, що нових хвиль ментального тиску немає, він тихо сказав: - Можливо, виникла суперечка.
— Це лише сварка? — Зітхнув Сол. — Тоді нам пощастило, що це лише сварка.
Сол вже бачив бій мага четвертого рангу Офелії і ослабленого чарівника П’ятого Ранга Флоко, але тоді він спостерігав здалека й не відчув наслідків їхньої битви.
Зараз же він вперше відчув жах сили мага четвертого рангу.
« Чим вище ви піднімаєтесь, тим ясніше усвідомлюєте величезну прірву між рангами. І вона тільки росте!»
Але це не злякало Сола, а лише розпалило його бажання просуватися далі.
« Моя модифікована “Сімфонія долі ” може бути теоретично розвитена до шостої ранги. Але навіть якщо з її допомогою я досягну лише четвертого, моя сила, швидше за все, буде близька до п'ятого... Чи зможу я тоді... Розтрощити цих двох страшних магів четвертого рангу."
Началася рада по Чорному припливу була перервана раптовою спалахом гніву двох магів четвертого рангу. Альфонсо знайшов Сола, поспішив супроводжувати його назад до тимчасовий палац і відразу зник.
Повернувшись, Сол почав задумуватися. Глава Трібуналу і імператор Чорно - го Пламені формально були союзниками. Але, як і у Раді Зоряних Ворт, в Трібуналі було два маги четвертого рангу, і вони також мали конфлікт інтересів.
На такому рівні, як четверта ранга, маги вже не борються за найменшу вигоду. Під загрозою Чорного припливу, вони навіть мають філософські погляди на землю. Щоб два маги, не боячись бути поміченими підпорядкованими, зійшлися в протистоянні з використанням ментального тиску, інтересів на кону були дуже важливими.