Проплив так ще півгодини, вони нарешті побачили попереду світло.
Соул нарешті зміг нормально бачити.
За печерою простягалося безкрає море. На його блискучій поверхні тремтіли відображення зірок. — Гарна погода для нічної прогулянки, - озирнувся Сол. - Хіба ви не казали, що все південно-східне узбережжя засічено деревами Червоного моря? Чому я жодного не бачу?
Оскільки Імперія Вічного Ночі вирощувала і контролювала русалок, то палац не міг знаходитися на північно-західному узбережжі. Зараз дерева Червоного моря під водою. Русалки живуть біля їхніх коренів. Але ми сьогодні не туди.
— А куди?
— У деяких русалок з невідомої причини послабилась опірність до бруду, і в них розвинулися серйозні симптоми зараження. Крім того, є ризик розповсюдження. Щоб контролювати ситуацію, я ізолював всіх заражених на березі.
Вона змінила курс і, все ж таки швидко попливла вздовж берега.
БАМ!
Через кілька хвилин човен, врізавшись у великий скручений камінь, зупинилася. Завдяки захисту чорного туману корпус не постраждав. - Ваші навички водіння залишають гірше. Я серйозно, — зістрибнув з човна Сол на м'який пісок.
Альфонсо не відповів, лише наказав каго на човні обмотуватися навколо великого залізного багну.
Потім він теж зістрибнув. - Вперед.
Соул пішов за ним. Обійшовши величезний будинок, рифи нарешті побачили фабрику.
Вода в ній була дуже чистою і глибокою. Було моторошне відчуття, що вона ось-ось тебе засмокче.
Звичайно, Соул не боявся. Він бував і на глибшому дні.
Тоді він ще й отримав морську руну. Хіба не як для досліджень, вона йому ще досі потрібна. — Сол стояв біля крана води, і хвилям обмивати його черевики.
Він відчув кілька десятків слабких ментальних коливань.
Не сильних, як у чарівників, а ще слабші за звичайних людей. - Вони всі ховаються там? — Він подивився на стінки заводу, що гойдалися у воді.
Раптом Альфонсо дістав горсть коричневих крихт і кинув їх у воду.
Чиста вода тут помутніла. З глибини, з найтемніших недоступних для місячного світла місць, випливли рускали.
Вода приховувала їхні обличчя. Вишукані, стрункі фігури з рибними хвостами кружляли і піднялися вгору. Картина була прекрасною і затиснутою.
Але коли вони підплили ближче, і з'явилися їхні витягнуті конусоподібні обличчя, ілюзія розвіялася.
Придивившись, Сол помітив, що хоч ці руслки і були дивними, з обличчями, більше схожим на риб'ячу рибу, ніж на людей, але принаймні вони були нормальнішими за ту, в яку вселився Кейт.
У них були темно-зелені, як водорості, волосся, але не було шести грудей.
Вони виглядали трохи приємніше.
« Може, той маг у Небесному місті сам тримав русалку? Модифікував молочні залози... Невже для розмноження?»
Поки Сол порівнював Кейта і цих русалок, у його полі зору раптом з'явилася яскраво-червона пляма.
Це була унікальна русалка з довгим червоним волоссям. Коли вона пливла, її тонкі червоні волосся розпускалися у воді як земна троянда. — Корал прийшла, — тихо сказав Альфонсо, бо боявся налякати полохливих русалок. — Вона - русалка-атавист. Зовнішній вигляд більше схожий на стародавній рід Лазурної Чешуї.
Після вистави Альфонсо Корал, яка плавала під водою, ніби почула, як боязко вібрала голову і подивилася на поверхню.
Завдяки цьому Солу вдалося побачити її обличчя, сховане за рудим волоссям.
У нього раптом з'явилось відчуття, що він бачить русалку з казки.
Лоб і підборіддя Корал були трохи вже, ніж у звичайних людей, але її обличчя цілком можна було назвати овальним.
Її очі були такі ж кольори, як і волосся, та сяяли, немов рубіни.
Але коли вона перекинулась у воді, то не встигла насолодитися красою сонця і показала свій хвіст.
Соул відразу насупився.
Хвост Корал був наполовину сгнив.
Він був лазурного кольору, як небо після дощу, але більшої його частини не було. Видалося хвостова кістка і багато розмокаючої води, яка білошкіра.
Кілька шматків м'яса ще трималися на точних волокнах і, здавалося, ось-ось відірвуться.
Хоча хвостовий плавець, наче перламутр, був у дірі.
Це виглядало дуже боляче. - Так це і є брудна чорного припливу? Зовнішня вона не дуже схожа на ту, що я бачив раніше.
— Ми вже виключили можливість заразитися чимось іншим, — серйозно сказав Альфонсо. — Поки вони перебувають у воді з чорним припливом, інфекція посилюється.
Якщо Альфонсо не брехав, то це гниття дійсно могло бути викликане чорним припливом. - Гаразд, прояви лиха бувають різними. Можливо, це новий вид, — відхилив Сол.
— Я назвав цю хворобу "гнилою хвістю".
— Дуже гарно, — кивнув Сол.
— Першою захворіла Корал. Оскільки вона - русалка-атавист, ми приділяли їй більше уваги. Можливо, саме через це її опірність до бруду нижче, ніж у сучасних русалок. На щастя, ми вчасно виявили хворобу та її заразність і змогли ізолювати всіх хворих ще до того, як вона поширилася.