Коли ментальна сила Офелії донеслася по воді, Кішмет наказав Солу йти, а сам залишився, щоб прийняти на себе гнів володарі небесного міста.
Хоч і було трохи відомо, але Сол з радістю погодився перекласти проблему на нього.
Потім він знову злетів і попрямував до своєї мети.
І, пролетівши велику відстань, він так і не почув звуку битви двох магів четвертого рівня.
Соул кілька разів обертався, але не бачив нічого незвичайного. - Не підростали? - Здивований подумав він.
Кісмет колись прикидався магом другого рівня і робив вигляд, що визнає Офелію своєю господинею, яка була свого роду знущкою. Певно, між ними були незгоди.
Раптом, що вони так і досі не підрилися.
Кісмет вміє розмовляти. Офелію не переслідуватиме мене".
Якщо не буде прямого зіткнення, то це, звичайно, краще.
Офелия все-таки була магом четвертого рівня, та ще й володаркою небесного міста. Хоча її сила і вважалася не найбільшою серед магів четвертого, вона була неприйнятною.
Втекти ескалації конфлікту - це добре.
Після десяток хвилин і не побачивши погоні, Сол нарешті зітхнув з полегшенням. - Схоже, ми врятувалися.
Решта душі в його свідомості вітали його.
Лише останок душі Пер був незадоволений. Тобі просто пощастило зустріти Кісмет. Інакше, за твоїм і досі планом, та стара відьма тебе б вже наздогнала. Дякуй своїй вдачі, а то вона б тебе з'їла і виплюнула, потім знову поїдала й випила."
— Силу, яку не можна контролювати, примарну й нестійку, і називають вдачою, — похитав головою Сол. — А це був не той випадок.
"А що це було?"
- Це було відлуння "Сімфонії долі" і надання сили долі. Ну і, звичайно ж, трохи « великої подяки».
Здавалося, що вона зрозуміла і не розуміла цього.
Соул більше нічого не говорив.
На горизонті з’явилася звивиста берегова лінія.
Соул думав, що Кісмет умовив Офелію не переслідувати його, але він не знав: коли побачив Кисміта, вона зовсім не розсердилася. І навіть не чекаючи, поки він щось скаже, сама відмовилася від погоні і приземлилася на спину гігантської риби. - Я ж казала тобі приходити через шість місяців, — Офелія сиділа на плавці, опустивши ноги у воду.
Гігантський скаток, який колись махав плавцями, відразу завмер і поплив за течією. — усміхнувся Кісмет. Було незрозуміло, сердиться він чи ні.
- Яке ув’язнення? — Безтурботно відповіла Офелія. - Лише експеримент.
Ти була зосереджена на підвищенні до п'ятого рівня за методом стародавнього бога води. Звідки у тебе сили на експерименти з моїм господарем?
При цих словах вираз обличчя Офелії нарешті змінився. У ньому читалися і образи, і рішучість. - Я лише хотіла залишити один клон як запасний варіант. Але, порівнявшись з цією істотою з водної стихії, я зрозуміла, що ніколи не зможу досягти п'ятого рівня за методом стародавнього бога води! — Ісло із водяної сили? — Невибагливо Кисмет. - Я й не знав, що в цьому світі залишилися чисті елементи.
Але зараз це було неважливо. що метод стародавнього бога води не працює? Ти єдиний у світі маг четвертого рівня, який спеціалізується на воді. Навіть якщо ти не можеш скористатися нею, інші ніколи не матимуть шансу.
— Не вийде, обличчя Офелії потемніло. — Я завжди впускала одну деталь. Бог води не був людиною. Він був з легендарного роду Лазурної Чешуї, тобто різновидом народу русалок. А Лазурна Чешуя могла перетворити себе на водну істоту. А я... Я ніколи не зможу стати істотою з одного елемента.
- Або ти можеш переробити себе в русалку з-під Держави Червоного моря? — Кісмет не співчував, а з усмішкою запропонував.
— Не називай тих монстрів, що створив Трибунал, народом русалок, — кинула на нього погляд Офелія.
— Так, чув, що Трибунал дав їм нову назву кітолюди.
— Лише нижчі створіння, які живуть у багні, байдуже відповіла Офелія. — Дивовижно, що вони взагалі дали їм назву.
Кісмет більше нічого не сказав, а знову опустив голову і почав перебирати струни своєї арфи.
Але Офелія не витримала. - Якщо вже ти мені не даєш схопити Сола, то давай почнемо наш початковий план.
Кісмет різко підняв на неї очі. - Що ти так на мене дивишся? — Усміхнулась Офелия. — Ми домовились, що разом зв’яжемося з попереднім власником Днівника мага смерті, паном Дугласом.
- Ти впевнена, що хочеш з ним зв'язатися? - Обличчя Кісмета стало непроникним. - Він не якийсь добрий вісник. Ти не боїшся, що коли зв'яжешся з ним, то тільки будеш десертом?
Усмішка зійшла і з Офелії.
Очевидно, вона інстинктивно відчувала страх під час згадки про попереднього господаря Днівника.