« Вчитель цього класу », — неквапливо підійшов до нього Сол.
Той озирнувся з ніг до голови. Хоч йому хотілося кинути: "Так це ти, Сол", але пам'ятаючи про те, що його запросив сам Інститут знань, а його самого туди не взяли, він посміхнувся. - Так це ви, маг Соуль. Щось забули тут?
Соул знав, що перед ним — вчитель, якого він заміщував. Але тепер його мета — викладати тут не лише для того, щоб зблизитися з Натаном. Тому він не міг дозволити цьому вчительові повернутися.
Сол схилився і щось прошепотів йому на вухо. Той відкрив рот, але довго не міг нічого сказати. Потім, раптово згадавши, він поспішно зібрав свої речі зі столу. - Добре, без проблем, велике вам спасибі. Ці учні тепер на вашому здоров'ї!
Він, наче боячись, що Сол передумає, з книжками в руках швидко вийшов із аудиторії.
Учні, які залишилися, були здивовані і раді.
Вони вже думали, що не зможуть більше відвідувати його уроки.
Лише Пол був у замішанні, дивлячись на те, що він спокійно опирався на кафедру Сола.
У цей момент він побачив, як Сол ледве кивнув на нього.
Ранок пролетів швидко. Соул, як і раніше, за своїм планом розповідав учням про Локаторів.
Дехто з них, висміюючи, ставив інші запитання і відповідав на їхні відповіді.
Для цих учнів, які не мали відповідного таланту або розуміння, деякі глибокі знання були поки що недоступні.
Після уроку Сола спершу знайшла чарівниця Лори. — Маг Соуле, чому ви не пішли до Інституту знань? Я ще ніколи не бачила, щоб хтось відмовлявся від їх запрошення!
Лора була в шоці, але коли вона говорила до Солу, то знизила голос. Коли я навчав цих учнів, то раптом зрозумів, що компенсую свої власні прогалини у знанні та розумінні. Ми з ними зараз на етапі взаємної перевірки. Коли я закінчу цей етап, я піду в Інститут знань.
Лорі все одно було шкода. Для них, магів першого рівня, які, можливо, назавжди застрягли в цьому лекції, Інститут знань був чимось недосяжним. Щоб зберегти почуття власної гідності, вони мусили робити вигляд, що їм байдуже.
Відокремившись від Лори, Сол дочекався Пола.
Той, насправді, хотів таємно піти, але побачивши Сола і згадавши про свою Міну, все ж скріпивши серце підійшов. — Соул... наставник.
— Не звертай уваги на дирижабле, — з усмішкою сказав Сол і йшов поряд. — Насправді, я мушу подякувати тобі за те, що ти попередив мене про « надзвичайну вдячність ».
Пол не міг лестити і в такій ситуації просто хитав головою. - Ти зараз на уроках, а як же робота на дирижаблі? — Дыл Сол.
- Останнім часом дирижаблі не дають дозволу на вильот.
— Да? Вже більше місяця, і все ще не можна? Щось сталося?
— Я и сам не знаю.
Побачивши занепокоєння Пола, Сол зупинився. - А твоя дочка?
— Вона живе у друзів, — відразу напружився Пол.
— Не треба так нервуватись, — Сол не знав про жахливі картини його уяви, але обличчя того побіліло. — Ти мені допоміг. Якщо на уроках будуть якісь питання, можеш питати.
- Наставник Сол, я... Мабуть, більше не буду ходити на уроки, — сказав Пол.
— Боїшся мене? — вскинув бров Сол.
Він вважав себе найдобрішим викладачем у лекторії.
Принаймні, він ще нікого не бив до крові. - Ні! — Замахал руками Пол. - Учні третього рангу повинні платити за навчання. А моя робота на дирижаблі призупинена, і Міна зі мною...
— Зрозуміло, — кивнув Сол.
Дочка Паула, Міна, мабуть, мала непогані здібності до ментальної сили. Якщо вона доживе до десяти років і пройде тест, то може стати сильнішим магом, ніж її батько.
Не дивно, що Пол так її ховав. Щоб якийсь некромант не викрав її і не використовував як матеріал.
Але, порівняно з Міною, про яку ще нічого не було відомо, Сола більше цікавилася здібностями самого Пола. - Але твій талант не повинен обмежуватись третім рангом. Якщо у тебе немає часу ходити на уроки, можеш чекати мене після занять. Я буду приділяти тобі десять хвилин.
Пол міцно стиснув руки. Він виглядав беземоціональним, але насправді був у стукозі.
Сол посміхнувся і, не чекаючи відповіді, пішов.
Відійшовши на пристойну відстань, Панні здивовано запитала: « Братик Соле, чому ти вирішив продовжувати викладати? Ми збиралися встановити допоміжне коло в Інституті знань? "
- Ми встановимо, але не поспішай. Головне - встигнути до експерименту зі зв'язком із світом ілюзій. А навчання тут - це мій запасний план для одного типу, — Сол йшов вперед, залишаючи позаду вітер і натовп.
« Ти маєш на увазі... "Навважне бога води?" запитала Панані.
Коли Сол повернувся з Лекторії, він зайшов у внутрішнє місто, де жили офіційні маги.