- Що сталося?
— Кілька людей померло на дирижаблі. Кажуть, серед них була якась принцеса з іншої організації. Тепер, щоб знайти вбивцю призупинили всі польоти.
« Насправді, політ почав обмежувати ще до цього », — додала Ан. — Я бачила у лікаря того учня мага, що був з нами на дирижаблі. Схоже, що він так і не зміг полетіти і шукає спосіб заробити.
« Люди, які прилетіли з нами, досі не відлітають », — підпер підборіддя Сол. — Здається, ця блокада на 50 відсотків спрямована проти мене.
— А? — В один голос скликали четверо.
- Невже чарівниця Офелія не хоче, щоб ти від'їжджав? — Нахмурилась Бесс. - Так ми самі потрапили в пастку?
— Поки не панікуйте, — продовжував Сол. вона ще не збирається відкрито мене затримувати. Вона так хитро блокує місто, щоб я не здогадався. Якщо я не помиляюся, далі вона спробує затримати мене іншими способами.
« Якщо так, то й нам треба готуватися », — сказав він іншим. - Вже скоро можете не повертатися. За моєю схемою, таємно встановіть допоміжні кола.
— Але, господаре, — з тривогою сказав Агу. — Офелія може бути вам ворогом. Ви все ще хочете вибрати її як другу ціль?
- Побачимо. Поки не ясно, що вона задумала. Але це не перешкодить готуватися.
Тільки тоді Агу кивнув.
Коли всі пішли, Сол залишився один у кімнаті і почав гладити білу кішку на столі. « Якщо з Офелією не вийде, доведеться шукати іншого для пентаграми».
У невидимих для звичайних людей сферах атмосфера в Небесному місті почала накочуватися.
Соул, як завжди, ходив викладати.
Тепер у третьому класі учні не лише зачерствіли, а й додали ще.
І не тому, що його учні провалювали іспити. Навпаки, вже троє з його класу успішно стали офіційними магами.
Такий відсоток успіху потряс також інших викладачів та учнів. Усі знали, що в лекторії з’явився дуже сильний вчитель. Декотрі учні третього рангу, які вже зневірилися у просуваннях, знову записалися на заняття, сподіваючись вхопитися за цей шанс.
Місяць по тому.
Пол, друг якого не відвідував уже багато років, попрямував на урок.
Сам він не хотів іти. Не те щоб він не хотів просуватися, просто цього разу він взяв з собою свою доньку Міну.
А небесне місто недавно було закрита на в’їзд і виїзду, і він ніяк не міг відправити її додому.
Небесний місто було не таким чудовим, як здавалося. Пол навіть не наважувався залишати Міну одну в зйомній квартирі.
Але зараз його друг, той що затягнув його на урок, попросив свою сестру посидіти з Міною, і у Пола нарешті настав час вийти одному. - Я чув, новий наставник тиждень тому взяв одного учня в якості прикладу, так круто йому Локатор модіфікував, що він вже пішов готуватися до ритуалу установи, — із захопленням розповідав його один Ніро. — Эх, от би він і мене сьогодні в якості прикладу взяв.
Пол все озирався. Хоча він був вічно хмур, але про свою доньку він дуже дбав. - Я тільки на один урок і відразу піду.
- Ну ти даєш. З тих пір, як у тебе з'явилася дочка, ти перестав бути магом. Справжній маг повинен бути мудрим і гордим, як наставник Сол!
- Який наставник? Як його звати? — Пол замер.
Пол разом зі своїм другом Ніро сів на передостанній ряд.
Така була величезна ієрархія сил серед учнів.
— Сподіваюся, сьогодні він вибере мене, — знову зашепотів поруч Ніро. Але Пол не слухав його.
Він знав, що ім’я Сола не було популярним і його теж можна назвати рідкістю.
Але, вперше почувши це ім'я, він чомусь відразу згадав того спокійного пасажира на дирижаблі.
Хоча він був звичайною людиною і навіть на дирижаблі не виявили нічого незвичайного.
Чи цей новий викладач і той пасажир, який був у нього на очах?
Поки Пол думав, у коридорі раптом стало тихо. — Настав учитель!
У залі миттєво запанувала тиша.
Очі у всіх заблудлі.
Але коли двері відчинилися, і всі побачили ворухнущий, вони витріщали очі від подиву. Розчаровані, що це не маг Сол?
Це був їхній колишній наставник.
Він був хмур і, обводячи всіх поглядом, здавалося, був не в дусі. Якщо хтось наважиться зараз потрапити йому під гарячу руку, йому не поздоровиться.
Учні відразу винищили з обличчя розчарування і подив, а слухняно випросталися.
Але не всі його боялися.
Учень з останнім рядом розчарувався. — Наставник Сол сьогодні не прийде?
У мага, що стояв на кафедрі, смикнувся куточок губ. - Його запросили в Інститут знань, так що можете і не сподіватися...
Стук-тук!
Коротий, сильний стук у двері перервав його.
Наступної секунди в аудиторії увійшов Сол. - Ти хто? — Недоволі глянув на нього маг на кафедрі.