— Ты права, — Офелия не ображалась. - Мир ілюзій мене дійсно цікавить. Але й те, що я зараз дуже зайнята - теж правда.
— Якщо ти дійсно хочеш, щоб я зараз допомогла тобі зв'язатися зі світом ілюзій, - вона подивилася на Сола, — ти маєш виконати одне завдання. Тільки тоді я зможу виділити частину сил, щоб тобі допомогти.
— Що ж, це можна вважати угодою, — кивнув Сол. - Що за доручення?
- Недавно в Небесному місті помер маг третього рівня... - Аж раптом знизила голос Офелія. - Він потонув.
Утонув?
Чому-то Сол тут же згадав ту білу порцелянову кошечку, яку бачив на дирижаблі.
Невже ця поробка була настільки сильна, що могла вбити навіть мага третього рівня? - Ви хочете, щоб я розслідував причину його смерті? — Не змінюючи виразу обличчя, запитав Сол.
— Не тільки. Він помер, коли допомагав мені вивчати один з методів підвищення стародавніх магів. Але він зрадив мене.
У голосі Офелії не було і натяку на гнів. що насолоджувалися вбивствами та кров'ю. А метод, який я знайшла цього разу, походив від істоти, яку в давнину називали богом води.
« Що таке бог води? — подумал Сол. - Схоже, що Офелія не вірить у це. Мене ж у Гаосі теж називають Суддею смерті. Якби Ноа був посміховиськом, я б уже і богом смерті став."
Офелія, схоже, не помітила, що Сол відволіквся, або побачила, але їй було байдуже. - Загибшого мага звали Крум. Він був з континенту Нефрайт. Коли він прийшов до небесного міста, я не звертаючи уваги на його походження, то дала йому кілька легенд про стародавнього бога води для вивчення. І він дійсно знайшов його сліди.
— Але, знайшовши сліди, він не доклав мене, а знайшов кімнату з усіх шести сторін покритої льодом крига і таємно розпочав там свої дослідження.
— Здається, твій підлеглий знайшов спосіб уникнути твого нагляду, — голосно розсміялася Пер. - Заморожена кімната, рідка вода, ха-ха... уф!
Сміх Пер орвався. На знак Сола, Найріліла просто затиснула їй рот. — Будь ласка, продовжуйте, - повернувся до неї Сола.
Офелія все ще спокійно посміхалася.
Сол був упевнений, що за її алими губами не було скреготу зубів.
Але володаря Небесного міста все ж замовкла кілька секунд, перш ніж продовжити: - Так, Крум дійсно знайшов спосіб у Білому Околенному Дворці уникнути мого нагляду.
Вона подивилася на Пер, якій затискали рот. - Але я також придумала, як боротися з цим. Хочеш послухати?
Пер витарила очі і помчала. - Але я тобі не скажу.
Одна пропозиція Офелії, і в погляді Пер знову спалахнула лють.
— Ви хочете, щоб я продовжив вивчати ту легенду про бога води, яку читав Крум перед смертю? — Прослизнув вперед Сол, закриваючи собою Пер.
Ти хоч і геній, але знання про бога води - не твоя спеціалізація — похитала головою Офелія. — Просити тебе про це, наче найняти кількох звичайних вчених. Насправді, на тілі загинулого Крума я знайшла тільки першу половину легенди. А другий він сховав.
Вона не втрималася і витягнула свою тонку, м'яку, білосніжну та зовсім не схожа на шию. - Я зараз таємно шукаю другу половину. У той самий час я заблокувала більшість виходів з міста і стежу за усіма аномалями на острові. Тому зараз у мене немає можливості з тобою співпрацювати.
— Я зрозумів вас, — кивнувши, Сол нарешті усвідомив чим зайнята Офелія. - Розслідувати смерть Крума, знайти заховану легенду. Як тільки це буде зроблено, ви зможете допомогти мені зв'язатися з Пер зі світу ілюзій?
Офелия нарешті кивнула. — Тоді наша угода може початися, - Сол вклонився і, повернувшись, попрямував до виходу. - Будь ласка, спершу проводь мене до місця загибелі Крума.
Соул підійшов до великих дверей, і вони відкрилися перед ним невидимою рукою.
Снаружи боязко пробивався сонячне світло.
Чарівниця Іона, яка прийшла до Сола, все ще стояла біля дверей як вишукана статуя. - Йона, ти тимчасово будеш помічницею Сола. Усі відомості, які не стосуються до надзвичайної таємничості, є в його розпорядженні.
Перед тим Йона спокійно кланялася клонам Офелії, раптом вся затремтіла і, ледве зігнувши коліна, сказала: - Так, пані володаря.
Соул обернувся, але на троні залишилася лише біла порцелянова ваза. Володарі небесного міста в ній вже не було.
Напевно, знову заховалася.
Двері за Солом зачинилися. - Пане Сол, що вам зараз потрібно?
- Я хочу подивитися місце загибелі мага Крума.
— Так володаря призначила вам це, — завмерла вона і усмішка на її обличчі стала не такою гарною.
Сол, спостерігаючи за виразом її обличчя, сказав, коли вона вже майже почала пітніти: - Смерть Крума якось пов'язана з тобою?
— Ні, — опустила голову Іона. У її голосі не було паніки.
Вона хвилювалася і боялася чогось іншого.
У кімнаті Білого Околаровованого Дворця було місце загибелі Крума.