Усюди ставало все темніше.
Він пробіг повз одного ліхтаря за іншим, але так і не міг вибратися з цього кварталу.
Здавалося, що цей місяць йшов попереду, але в той же час насміхався з його боягузтву.
« Що це за місце? Чому звідси не вибратися?»
« Інформація була помилковою, неправильною! Таке жахливе місце, його ніяк не міг створити мутировий маг другого рівня."
Сьогодні Кейт, як ніколи раніше, шкодував про те, що погодився на пропозицію бородача і вирушив сюди для пошуків методу « розкриття воріт».
Навіть якби він не став могутнім чарівником третього рівня, то міг би залишитися вільним магом другого! Навіть якби він більше не зміг стати людиною, то міг би залишитися живою кішкою!
« Ця дорога, здається, не вилізе. Потрібно знайти інший вихід. Аномалія, аномалія... Аномальне місце може бути і виходом.
Кейт витарляв котячих очі, його зіниці розширилися до краю.
Використовуючи нічний зір, він подивився з боку.
Попереду — нескінченна дорога, позаду — безперечна тінь.
Кейт подумав, що може варто забігти в один з будинків по боках.
Але, придивившись до навколишнього середовища, він з жахом побачив, що попри те, як біг так довго, будинки довкола не змінилися. Але спершу він помітив, що будинки з обох боків дороги були різної висоти і стояли врізнобі. Пейзаж не був однотипним і повторюваним.
Але зараз він зрозумів, що коли проїхав так довго, то не зрушив.
Він пам'ятав, що в декількох десятках метрів зліва від нього була будівля дивної форми. І зараз ця будівля була все ще в декількох десятках метрів зліва від нього.
Точно в тому ж місці, де він був, коли почав бігти!
« Невже дорога тут рухається назад? Чи в мене вже був розум? "
"А примара за моєю спиною..."
Чотири лапи Кейта наче вросли у землю. Вовна на всьому його тілі стала дибки, і він став схожий на їжака!
Він хотів повернутися, подивитися, чи є привид ззаду, але не смів ні поворухнутися, ні пошепки. Тому що боявся, що, обернувшись, побачить, як моторошний привид стоїть прямо у нього за спиною!
Але якщо не дивитися, не обертатися, і не знати, цей страх, як репей, причепиться до нього і більше не відпустить!
Вона наздогнала котячих вуха, намагаючись спочатку почути, що відбувається ззаду.
Він почув шум вітру.
Ву-ву-у...
Наче величезний плащ розвівся на вітер.
І цей звук ставав все ближче, ось-ось торкнеться його спини, його вовни.
— Мяу!
Кейт весь задрожав. Він так і не вирішив втекти, бо знав, що це марно. Він зламав голову в сторону, до найближчої будівлі.
Провівши кілька кроків, він раптом відчув, що його лапи відірвалися від землі.
Поривши в повітрі лапами з інерції, він зрозумів, що його хтось підняв на метр у повітря.
- Знайшов тебе, маг Кейт.
Це той новенький?
Кейт відразу ж з радістю обернувся.
Але побачивши, хто тримає його за шкірку, він так злякався, що його котяча морда спотворилася!
Той, хто тримав його і говорив голосом Мага Чорного Клінка... був скелетом!
Скелет був повністю чорним, без єдиного клаптика плоті.
Здавалося, в пустих очних черепах горів сірий вогонь.
Лише його ліва рука, якою він не тримав Кейта, була білою і її покривала прозорою, схожа на шкіру, субстанція.
— Мяу-у!
Рижий кіт закричав ще жалібніше і почав відчайдушно дригати лапами, намагаючись вирватися з ніг чорного скелета.
Але, побоюючись, рудий кіт Кейт не помітив, що найстрашніше було не в чорному скелеті перед ним, а у напівпрозорих щупальцях, які висувалися з-під його мантії.
Більшість з них тягнулися за спину Сола, обвиваючи кожен ліхтар, який він проходив.
Лише два щупальця з цікавістю витягнулися вперед і потрусили маленькі подушечки на лапах Кейта.
Коли Сол побачив рудого кота, який був на межі істерики, то не міг зрозуміти.
Зрештою, він був магом другого рівня - хоч і в об'єкті кота — але чи ж він так боїться скелетів?
Побачивши, що той ось-ось зійде з розуму і мутує, а його ментальне тіло стає дедалі нестабільнішим, Солу довелося прибрати більшість щупальець і повернути собі плоть та кров.
- Маг Кейт, якщо ти зараз не заспокоїшся, я можу тобі допомогти.
Сказавши це, Сол на кінчику свого лівого пальця створив чорний клинок.
— Маг... Чорного Кліна? - рудий кіт знову обернувся і, побачивши Сола, нарешті трохи заспокоївся.
Звичайно, по-справжньому допомогли йому переконатися в особистості Сола ментальні коливання від його заклинання. У своєму нинішньому стані Кейт був надзвичайно чутливий до ментальнії сили.
Побачивши, що рудий кіт в його руках нарешті перестав дригатися, Сол опустив його на землю.
— Маг Кейт, я тобі раджу якнайшвидше вирішити проблему з ув'язненням у тілі. Інакше твоє ментальне тіло розпадеться.
Кейт не відповів. Коли він був на землі, то дивився на Сола і бурмотів:
— Не обернувся на тінь, не став тінню.
Вона, схоже, зустріла тут у перевернутому дереві, когось або щось, що з часом перетворилося на попільницького чоловіка. І це сильно налякав його.