Корі розгорнула пергамент і показала його двом душам.
Отримавши дозвіл, Анг і Агу підійшли ближче.
На м’якому пергаменті, під декількома рядками тексту, було зображено п'ять складних мініатюрних магічних кіл. Ці кола були з'єднані лініями.
І вони створили пентаграму.
Корі приступила до встановлення магічних кіл по схемі, яку дав їй Сол. На щастя, хоча для всього масиву і потрібно було п’яти допоміжних кіл, найзахопливіший та найскладніший встановив сам Сол у внутрішньому місті. Корі потрібно було лише знайти відповідні місця, а решта — просто.
Хоча її сила ще не досягла другого рівня, за роки перебування поруч з магом іншого рівня вона набралася достатньо досвіду.
Вона підрахувала розташування п'яти допоміжних кіл і виявила, що з огляду на нинішній ландшафт один із них найкраще розмістити в тому самому безлюдному містечку, з якого вони щойно втекли.
— Отже, ми встановимо останнє коло: Корі плескнула долоні по пергаменту і прийняла рішення. - Так ми зможемо запобігти можливому пошкодженням кола тими гусеницями з людськими головами.
Сказано - зроблено. Соул боровся наодинці, а вони зовні повинні були діяти з максимальною швидкістю.
Оскільки масив у формі пентаграми повинен був поширити весь Аргос, Корі не марнувала магії, використовуючи заклинання польоту. Дві душі, у яких не вистачало своєї магії, повисли на ній.
За день вони облетіли чотири кути Аргоса і в укримих, незалюднених місцях встановили допоміжні кола. На щастя, для них не потрібно було багато матеріалів, і Корі вистачило тих магічних кристалів, які вона мала.
Коли Корі поставила чотири кола, то знову використала заклинання польоту і вони повернулися до цього безлюдного містечка.
Але біля входу Аґу зупинив її.
— Пані Корі, вам краще спочатку помедіти і відпочити. Ми з Ан будемо вас охороняти.
Анно кивнула.
Хоча заклинання польоту було базовим і доступним навіть учням третього рангу, вони могли літати лише на короткі відстані, бо в них не вистачало магії для довгих польотів. Корі, хоч і була офіційним чарівником, готувалася до другого рівня після повного дня польоту. До того ж, коли не вистачало магії, вона відновлювала її безпосередньо з кристалів.
Хоча магія була чиста, її не можна було постійно використовувати. Крім таких монстрів, як Сол, з його неймовірно сильним ментальним тілом, всі інші маги використовували кристали обережно.
Корі теж була талановитою, але щоб не створювати проблем з останнім світом, їй було краще відпочити і впровадити себе у найкращу форму.
Послухавшись поради, Корі сіла на великий камінь біля входу в містечко і почала медитувати. Ан і Агу встали з боків, як її охоронці.
Однак не минуло й півгодини, як її медитація перервала різке каркання.
— Кар... кар...
Вона відразу подивилась у бік звуку і побачила на найближчому дереві чорного ворона.
- Тут і ворони є? - Вона не розслаблялася. У мить у неї з’явилося вісім паучих лап, і вона швидко піднялася на дерево. Перед тим як побачити крука, він схопив його за ноги.
Потім вона швидко зіскочила з дерева і повернулась до Корі.
Корі вже прокинулася. Вона подивилася на ворона в руках А і також не стала втрачати пильності. Проканирувавши його ментальною силою, вона, як і очікувала, виявила на ньому коливання магії.
« Залізне кільце на лапі », — підійшов Агу, взяв крука за крило і показав йому руку Ан.
— А? Здається, на кільці написано "Аргос".
- Невже це ворон, якого тримають в Аргосі? — Корі теж побачила напис.
- Невже нас вистежили? — помрачнила Ан.
Не встигла вона договорити, як вони почули ще гучніше каркання.
И скрип колес.
- Хтось вже близько. Я піду подивлюсь, - тихо сказав Агу.
Він полетів вперед, а потім ... повернувся з дивним виразом на обличчі.
- Що там? Що у тебе за вигляд? — Невпевнено запитала Ан.
Агу похитав головою, а потім повернувся до Корі.
— Здається, ми зустріли знайомого.
— А? — На здивування Корі.
Скрип коліс, змішаний з гучним карканем, ставав щораз ближчою.
Перед Корі з'явилась довга вкрита візка. На її даху було більше десятка ворон.
Під’їхав візник, і Корі здивовано назвала його ім’ям.
— Дозер?
Дозер, як і Корі та Сол, вступив до фортеці Горси в одній групі. Талант у нього був середній, старався він теж середньостатистичний, раніше був трохи зарозумілий, але після випадкової загибелі кількох його друзів вся його спесіла на немає.
Кори з машинно окинула його поглядом і виявила, що Дозер все ще був лише учнем другого рангу. Скільки років пройшло, а його сила зовсім не зросла?
Дозер нарешті впізнав Корі. Він здивовано розгорнув рот, підняв руку, і ворони на возі відразу ж замовчали.