— А потім і сама почала писати?
— Ні, просто сьогодні натхнення настало. Корі нарешті підняла голову і її очі сміялися. — У романах лицарів, які я читала, маги завжди таємничі і великі. Але чи справді магам є справа до життя звичайних людей? По-моєму, вони є справжніми злодіями. Отже, після твоєї книжки у мене голова розболілася. Ось я і вирішила виплеснути на папір всяку дурню, що в голову лізе.
Це вона і себе, чи що, лає?
По кількості прочитаних романів Корі було далеко до Сола. - Я ж попереджав тебе не читати без зупинки... — Пробурмотів Сол і, на своє здивування, підтримав розмову. - Ти хочеш зробити мене злодієм, а себе – принцесою, яка чекає на порятунок від лицаря?
— Ні, ти просто легенда. Але герцогство Кема, натхнений твоїм прикладом, буде з усіх сил розвиватися, стане могутньою імперією і маги більше не посміють його принижувати.
« У глибині душі ти все одно поважаєш магів, — сказав він. — Чому б вам не написати, що імперія Кема розробила новітні технології проти потужних магів? Проти звичайних магів — точна, легка, смертоносна та дешева стандартна зброя.
— Проти сильних, високорівних магів є потужніша й швидкісна зброя, яка здатна стерти з лиця землі ціле місто.
« А проти безсмертних магів четвертого рівня — це спеціальна біологічна зброя, яка повністю знищує їхнє джерело.
Корі розинула рот. Їй стало трохи моторошно, але водночас неймовірно цікаво. - А маги п'ятого рівня і вище?
- З ними складніше. Можливо, тут потрібна допомога більш страхітливих непідвладних людині природних сил. Наприклад, змусити мага п'ятого рівня увійти в якийсь беззірний простір, звідки він вже не зможе вибратися. Звичайно, це вимагатиме величезних жертв.
« Ти вбиваєш своїх, не моргнувши оком », — повертала в руках перо Корі.
— Це так, базікання, — знову відвернувся Сол. - З першим і другим рівнем все ще добре, але ось біологічна зброя проти чарівників третього...
Він раптом опустив погляд на свою ліву руку і завмер.
А у нього є щось подібне.
« Чи є віщування, чорний приплив, Око Бездні — це насправді зброя, яку спеціально створили для знищення магів? »
Ще один раз, великий герцог Кіра відбився від будь - яких необгрунтованих вимог до різних аристократів.
Хоч фізично вона не втомилася, то була виснажена духовно. Під час обідньої перерви вона повернулася в свої покої.
Хоча вона була магом другого рівня і переклала більшу частину роботи та світських обов'язків на інших членів королівської родини, як людина, яка приймає остаточні рішення в країні, все одно була закладена справами.
З моменту першої війни з герцогством Кнас між двома країнами так і не настав справжній мир. У певних районах постійно спалахували маленькі сутички.
Але тепер Кнас навряд чи наважиться кинути виклик Кемі.
Але після одного головного болю Кір не відчув особливого полегшення. У герцогства Кема були й інші проблеми на кордонах.
Зараз найбільшою проблемою для Кеми було місто Аргос, що лежало на самому півдні і відрізане частину земель герцогства. Місто, яке належить виключно Академії Байдун.
Ця магічна сила, яка затаїлася в куті, не так давно почала розширюватися.
Спочатку це розширення було прихованим. Вони просто розповідали людям, які жили поблизу, як добре в Аргосі і як легко там заробити.
А Кіра, який боровся з Кнасом, не вмілий займатися справами Академії Байдун. Вона не хотіла посилювати конфлікт і виявлятися між двома вогніми.
Але тепер Академія Байдун майже в відкриту переманила людей.
Деякі містечка в околицях Аргоса вже спорожніли. За донесенням розвідників, жителів кількох містечок, включаючи Блакитну Бухту, примусово переселили в Аргос.
Кіра вже не могла терпіти.
Тепер, коли проблема з Кнасом була тимчасово вирішена, вона могла нарешті розібратися, чого ж хоче Академія Байдун.
Колись у Академії був маг третього рівня, але зараз навіть їх ректор другого рівні був вже старий. Кір був упевнений, що зможе його здолати.
Краса-герцогиня в зручному п'юарі лежала на величезному м'яному ліжку, але її поза була неприродно напруженою. Зовсім не схоже на людину, яка готується до сну. Хоча мозок був виснажений, він не хотів відпочивати. Коли голова торкалася подушки, в неї лізли всілякі думки.
Нормально відпочити було неможливо.
Коли Кір у розпачі сіла на ліжка, щоб не спати в обідній кімнаті, жінка зайшла до кімнати з червоною оксамитною плащем.
Вона рухалась граціозно і тихо, а поли її плаща майже не хиталися.