— Пф-фу, — прикинула Корі і серйозно сказала: — Я вірю в тебе. І я вірю, що ти станеш магом четвертого рівня швидше за всіх!
Але відразу ж її тон змінився. а у мене - свої. Велика герцогиня Кіра повернула мене сюди, допомогла мені з розвитком. Тепер у неї проблеми, я не можу просто так її кинути. А що до сім'ї, то якщо я не прийму титул марки, мати буде щодня приходити до мене і плакати.
- Які проблеми у великій герцогині Кіру? — Соул розумів, що Корі дійсно стримувала допомогу Кіра.
- Герцогство Кнас після загибелі свого мага другого рівня в минулій війні на якийсь час затихло. Але нещодавно у них з'явився новий кандидат на другий рівень, і вони знову почали провокувати нас на кордоні.
— А зараз ще й власник вежі Горса поїхав. В Кемі з чарівників другого рівня залишилася тільки велика герцогиня Кіра. Їй також потрібно виростити нового мага другого рівня.
— І цей кандидат - ти?
Корі гірко посміхнулася, і її руде волосся здавалося трохи потьмяніли. - Єдиний кандидат.
Погляд Сола на мить змінився, але знову він змінив тему. - До речі, у мене для тебе подарунок.
- Що? Що? — Кори мало не напали на нього. - Це подарунок від чарівника третього рівня! Неймовірно!
що якщо мій подарунок буде недорогим, то я б не хотів його діставати.
Звісно! — скривіла губы Кори. — Якщо цей подарунок не буде відповідати твоєму статусу мага третього рівня, подивимося, чи ти пофарбуєш!
Сол зітхнувши, він дістав книжку зі свого просторового сховища. — очі Кори загорілись. Вона відразу вихопила її і почала гортати.
Вона повністю занурилась у книжку. Машинно відсунула стілець і сіла. Вона буквально вчитувалася у кожне слово, і її очі сяяли все ясніше. Здавалося, вона забула, що Сол все ще стоїть поруч.
Соул беззвучно посміхнувся, не завдаючи їй шкоди. Він відступив на кілька кроків і, присоромившись, подивився їй на макушку. Він побачив прозору білу нитку. Ця нитка тягнулася до нього, а її середина була наче надірвана.
Це була лінія долі Корі.
Переконаючись, що її лінія долі з'явилася поруч з ним, Сол із задоволенням зник з кімнати.
Він зник уже давно, а Корі все ще цього не помічала.
Фігура Сола з’явилася на вершині вежі палацу Кеми, неподалік Дюдю. Слуги палацу хотіли відвести птаха в теплу конюшню, але та й не дивилась на неї. У результаті вона злетіла на дах найвищого будинку, наче демонструючи видатне становище господаря.
Соул погладив пір'я Дюдю і піднявши руку, створив над нею магічний парасоль.
Піднявши голову, він побачив промокану до нитки Кіру. На ній були темно-зелені штани і сорочка, а зверху - кіраса. Вона зі силою відштовхнулася від землі і застрибнув на дах.
- Я розв'яжу проблему з герцогством Кнас. Будь ласка, дайте Корі свободу.
Почувши слова Сола, Кір був дуже здивований. Вона закусила бліду губу і, замовкнувши, сказала: "Насправді я й сама сподіваюся, що ти забереш Корі. Вона є людиною, яка прагне знань. Це місце не для неї.
Тож я подумала, що Кіра. - Корі — людина знань, її не можна сковувати світською владою, — продовжувала вона.
— Я мушу запитати думку самої Корі, — спокійно відповів Сол. що дозволяєте їй піти.
— Ти і твій наставник зовсім не схожі, — з гіркотою посміялася Кіра.
Чому вона раптом згадала наставника Горсу?
- Корі зараз трохи зайнята... Коли вона прочитає книжку, я запитаю її думку.
Сказавши все, що хотів, він застрибнув на Дюдю. - Мені потрібно ненадовго відлучитися. Я повернуся післязавтра, до настання темряви. Тоді, якщо Корі погодиться я заберу її.
Дюд змахнув гігантськими крилами, і навіть вітер та дощ розступилися перед ним.
Велетенська пташка вилетіла все далі, доки не зникла на південному сході.
День потому.
Єдиний, хто залишився в герцогстві Кнас мага другого рівня знайшли мертвим. Він раптово мутував, а потім швидко попостким помер.
Новий правитель Нічних земель під час свого правління таємно покинув свої володіння, наніс візит у свою колишню отчину герцогство Кема, а потім владно викрав майбутню марку.
На щастя, заради миру в країні та добробуту свого роду марказа зі сльозами на очах передала титул своєму братові і наодинці пішла за жахливим чарівником третього рівня.
Відтоді про неї не було ні слуху, ані духу.
—...
Упевнено сидячи на спині гігантського птаха Дюдю, Сол то й справа скинувся з картою польоту. Обернувшись, він побачив, що Корі з дивною посмішкою щось пише.
Він кинув на неї косою погляд, і кутки його губ сміялись. - Це ще що таке?
— Ти ж знаєш, що мені часто доводилось брати участь у аристократичних прийомах, не піднімаючи голови, відповіла Корі. - А там ні експерименти не поставиш, ані книгу з магії не почитаєш, нудьга смертна. Ось пані Кіра і подарувала мені пару лицарських романів. Потім я брала їх з собою, щоб трохи поспішати.