Проте Соул відчув, як елементарні частинки в повітрі активізувалися.
"Так от як насправді застосовується «формула інертизації».
Байрон не розсердився через руйнування кристала. На противагу цьому, наслідуючи Солу, він легко торкнувся кристала на іншій голці і дивився, як той поступово зникає.
- Мене також надихнув магічний круг "Лодяні кайдани". Його ідея полягає в тому, щоб придушувати елементарні частинки біля « ока бурі » штучно створювати вакуум.
- Це відрізняється від нашого колишнього методу викидання елементарних частинок. Він не намагається викачувати частинки з повітря, а зменшує температуру і сповільнює їх. І я також подумав, що моя "формула інертизації" не обов'язково повинна придушувати активність брудною силою. Можна, як і в "Лезіяних кайданах", знижуючи температуру, тобто понижаючи енергію у бруді, досягти її інертації.
— Так, — сказав Сол, коли через тиск важко зменшити активність частинок, то можна досягти нашої мети знижуючи температуру.
— Окрім тиску та температури, є ще концентрація, випромінювання, кислота... « Це був справжній спалах натхнення, — сказав Сол. — Я не знаю, як це зробити. - Здається, було ще щось. Але у нас насправді є багато способів. Щоправда, бути нескромною нелегко. Але якщо так подумати, то горизонти розширюються. Навіть якщо метод з температурою зайде в глухий кут, у нас будуть й інші способи.
Сказавши це, Сол підняв голову і подивився на Байрона, який відреставровано на нього дивився.
- Що таке?
- Як ти так відразу придумав стільки напрямів? Вони дійсно всі можуть призвести до інертизації?
— Теоретично - так. Звичайно, досягти теоретичного рівня нелегко, бо усміхнувся Сол. — Тому не варто так дивуватися.
— Ти маєш рацію, — сказав Байрон. — Він оглянув кілька слів на папері і поступово видужав емоційно. - Отже, зараз мені потрібно просто продовжувати йти по дорозі температури. Про інше поки не думати.
— Да! — Сол зістрибнув з лабораторного столу і, поплескавши Байрона по плечу, сказав: « Далі я залишаю це на тебе. А мені треба піти і добре подумати над тим, чого я навчився за цей час.
« Обдумуй, хазяїне, обміркуйте », — слідувала за ним Анні.
Соул був у доброму настрої і не став з нею сперечатися.
— Так, так, я обдумаю, обміркую, — погодився він.
Повернувшись у свою спальню, Сол почав згадувати відчуття від відкриття воріт.
Але він не збирався зараз намагатися відкрити їх власними силами.
Він сказав, що безглуздо відкривати ворота без насичення — ось що вимагало роздумів.
Але те, що він не міг спробувати, не завадило йому чітко записати свої відчуття.
Це був безцінний досвід, якого не мали звичайні чарівники другого рівня.
Він був упевнений, що якби він зміг точно передати свої відчуття досвідченому магу другого рівня, той відразу б спробував прорватися на третій.
У наступні дні Сол, крім вивчення і практики магії, кожен день згадував відчуття від відкриття воріт, поглиблюючи свою пам'ять та розуміння.
Час минув.
Сніг за вікном змінив зелену траву.
Соул майже не виходив з башти, але час від часу лікував тяжко заражених брудних магів, яких приводив Гаґагу.
Це була зміна оточення і збір експериментальних матеріалів.
Скверні чорні припливи, яких у Ніччих землях боялися всі, для Сола вже стали цінним ресурсом.
А Байрон, після того як його експеримент з інертизації пішов на лад, став ще більшим домоседом, ніж Сол, і майже не виходив.
А у пацієнтів, яких лікував Сол, якщо вони були йому щиро вдячні, швидше за все, з'являлися такі ж як і в Гагагу, зірки-око.
І, переконавшись, що крім підвищення симпатії до Солу, зірки-ока поки що лише в деякому ступені захищали від нової нечистості чорного припливу. Сос дозволив Гагагу і далі приводити до нього пацієнтів.
Ось тільки одне його трохи здивувало.
Хоч Гагагу і рідко бачив Байрона, але вони зустрічалися. Але на Байроні не з'являлося жодних зірок-ок.
Окрім Байрона, і на Машині, який з кучери перекваліфікувався в фермера теж.
Соул не став через це втрачати до них довіру.
Може, для зараження зірками-окоами потрібні були ще якісь умови.
Або просто ці двоє були особливими.
Настав квітень. Солу виповнилось 18.
У його минулому світі це був вік повноліття. Але в цьому світі багато дітей у одинадцять-двох років вже вважалися дорослими.
Принаймні могли самі вирішувати, чи продавати себе в вежу мага.
А в кінці квітня, давно не з'явилася Пер нарешті знову відвідала вежу.
З їхньою останньою зустріччю пройшло вже півроку.
Але й Сола, і у Пер були свої справи, та вони не були схожі на звичайних закоханих, які не можуть один без одного.
Однак, не побачивши півроку, Сол все одно був радий її бачити.
Магам було дуже цікаво шукати знання.