Але хто б міг подумати, що ця людина, навіть через вигнання, який відклав його прорив на кілька десятків років, все одно, своїми силами зробить її.
І стане одним з найсильніших чарівників третього рівня! - Скажи Горсе, нехай Сол бере участь у відбірковому випробуванні. І скажи йому, що, крім Керрі, і Алек, природно, виведе свого кандидата. Нехай сам думає про життя і смерть свого маленького учня.
Третім магом третього рівня в Ніччих землях, безумовно, мав належати Раді Зоряних Ворота. Але в самій Раді були свої розбіжності.
Спочатку вважалося, що Клана Сіячих і голова Ради Зоряних Ворт висунуться за одним кандидатом, але через те, як Горса та Ветрова Пер запропонували Сола, в результаті кандидатів стало троє.
Інші маги другого рівня, не маючи за спиною впливових сил, навіть не знали про існування цього відбору.
А якби хтось інший заздалегідь став третій рівень - не кажучи вже про ймовірність, то його чекало б або вигнання з Нічньої землі, або відправка на Стіну Вздохів, де збирались найбільше магів третього рівня.
Але, хоч відбір і проводився в таємниці, деякі люди, які не знали, вже давно передбачали такий розвиток подій.
Наприклад, Кісмет.
Попрощаючись з Люсі, він сам вирушив до колишнього житла Кларка.
Величезне дерево, яке колись завішували білими дзвіночками, разом з будинком на ньому перетворилось у кам'яну статую, яка під дією північно-західного вітру поступово покрилася тріщинами.
Хоч Кісмет був знайомий з Кларком, але коли прийшов до його колишнього дому, він не відчував ні краплі смутку.
Через раптову смерть Кларка, його колишні підлеглі, маги другого та нижчих рівнів зібралися разом, щоб обговорити своє майбутнє.
Мріяти заснувати свою власну фракцію або перейти до когось іншого, вони, ледве отримавши новину, відразу ж приєднувалися до будинку-дереву, сподіваючись знайти тут якусь спадщину мага третього рівня.
Але більшість з них недооцінювали різницю між другим та третім рівнями.
І ось, коли Кісмет прибув, він побачив біля підніжжя дерева-дома більше десятка кам'яних статуй магів.
Вони, як і будинок-дерево, були звернені до каменя незнаною силою і поступово висихали та тріскалися.
Таке видовище швидко розгнівало інших, так що, коли Кісмет, через кілька днів, прийшов сюди, навколо вже не було жодного мага.
Кісмет, нехтуючи скам’янілими магами з жахом на обличчі, підійшов до дерева.
Він підняв голову, підстрибнув і, наче птах, злетів, влітавши у будинок через вікно.
Бум!
Приземлившись, він проламав підлогу. Кісмет мусив знову злетіти і зависнути в повітрі.
Кісмет все одно з позитивним настрійом звернувся до порожнього крісла: — щасливої смерті, Кларк.
Не встиг він договорити, як на порожній кріслі раптом з'явилася розмита тінь, в якій, придивившись, можна було здогадатися обриси Кларка. — Горса... Він самозасільно вторгся... В Нікійні землі...
Голос тіні Кларка був дуже непарним, наче доносився через далеких гір.
Але Кісмет все одно чітко його чув. — Про це я вже знаю, - він пожав плечима і з байдужістю сказав: - Я від самого початку відчував, що з тим магом-мумією щось не так, тому й пішов за ним у вежу, своїми очима бачив, як він створив фальшиві « очі бурі» та заманив вас. Так що, я, напевно, теж співучасник?
Кларк, який хотів попросити Кісмета повідомити про Горсу в Раді, застиг на місці.
Кісмет, наче і не розуміючи того, що щойно сказав щось жахливе, підійшов та з цікавістю торкнувся тіні Кларка.
Але його рука, природно, пройшла крізь неї, наче перед ним була порожнеча. — Ти залишив частину своєї свідомості і душі у сні про будинок-дереве?
— КИСМЕТ!
Тінь видала хрипкий вой.
У ту саму мить, коли Кісмет прикрався до волосся, то розсипався і беззвучно впала на підлогу.
Але і тільки. що полювали за вашим спадком, але використати такі методи проти мене - це все-таки...
Не встиг він договорити, як раптом виявив, що його ноги оніміли.
Опустивши очі, він побачив, що його ноги, невідомо коли, вже скам'яніли. - Е-е ... Гаразд, недооцінив тебе. І справді, третій рівень є третім. Навіть після смерті його остаткова сила все ще вражає.
— Я и тебя... З'їм!
Здається, що поковтнувши частину життя Кісмета, голос Кларка став паршею.
А скаменування на ногах Кісмет повільно повзло вгору.
Хоч і повільно, але насправді менш ніж за хвилину залишкова душа Кларка могла б перетворити Кісмет у статую.
Тепер Кісмет мав інший вибір - поки його верхня частина тіла ще вільна, негайно відлетіти з дому-дерева туди, де Кларк не зможе її дістати.
Однак хоч Кларк поставив його в незручне становище, Кісмет і не думав йти.
Він лише з цікавістю спостерігав, як скаменування від ніг переходить на стегна і поступово добирається до живота. - Дай-но я подивлюся, на що здатний великий Творець снів, пан Кларк, — очі Кісмету заблудлі, ніби він милувався чужою смертю.