Там, де він пробув лише кілька секунд і відразу втік у страху. - Якщо повністю зануритися, то окинутися буде дуже складно, — Брандо почухав в затилку.
Його ментальна сила була видатною серед чарівників другого рівня, але він не міг знайти вади в цьому світі. - Тут діють правила Нічових земель. Ми не зможемо прорвати ці обмеження, Люсі теж визнала, що тут дуже небезпечно, але її обличчя було спокійним.
— Снаружи повно цих роз'єднувальних чорних теней. У тебе є інші ідеї? — Брандо вже подумував, чи не ударитися йому головою.
У цей момент Люсі раптом опустилася на коліна і, зтиснувши кулаки, притиснула їх до підборіддя. — Гнів грома, що трясе моря, меч закону, рубаючи зло. Я, Люсі Золота Гроза молю про твою охорону Володарем Грімом Алик. Ми знайшли свою велику силу, розвий туман перед моїми очима.
Брандо, стоячи поруч, дивився на неї, розтунувши рот. - Ти що, не маг?
Як маг міг так молитися?
Люсі повільно підняла очі і опустила руки.
Брандо помітив, що в її очах замілювалися крихітні золоті блискавки. Ти повернула собі магію?
Якщо так можна повернути магію, то Брандо був не відстав і сам помолився тому головуючому Раді Зоряних Врат Аліку!
Люсі, побачивши вираз обличчя Брандо, відразу ж зрозуміла, про що він думає.
З самого народження вона бачила надто багато таких заздрісних поглядів.
Звичайно, в очах Брандо пожадливість була відвертішою. — Коли сила досягає певного рівня, то вона стає божественною. Але моя молитва відрізняється від молитви віруючих.
Люсі повільно встала. Я втрачу себе і буду маріонеткою свого прапрада.
— Марионеткою? — Нажаль напав Брандо.
Потім він почув інше слово, і у нього трохи щелепа не відвисла. - Пра-пра-прак?
Люсі, яка звикла до такої реакції, з незворушним виглядом розвіяла руками.
Треск...
Світловий спалах світла відразу заповнив увесь скарб.
Все навколо зникло в білому світі.
Через кілька секунд Брандо, потираючи очі, ледве відновив зір.
Але в цій тісній коморі пані Люсі вже не було.
Він відкрив рот, не знаючи, що і сказати. Такий потужний ефект, і не могла захопити з собою ще одну людину? "
Бум! Бум! Бум! Бум!
Спалахи світла висихали демонів, що були зовні.
Дерев’яні двері відразу затряслися від ударів!
Білий їдкий дим просочувався з щілин під дверима. Неначе зовні щось роз'єднувало стіни і двері.
Брандо вже не був незадоволений. Він озирнувся і, витягнувши з великого бочки залізні граблі для прибирання листя, подумав: « І правда, ні на кого не можна покластися!»
Люсі відкрила очі і виявила, що знову стоїть зовні похмурого особняка.
Розкішний зал, який доносився з нього тихою музикою, тепер був порожній. Тиша була такою, що, здавалося, можна було почути, як падає пил.
Вона озирнулася і з подивом виявила, що зовні особняка залишилися тільки рудурідний, Брандо і той низькорослий маг Дурут.
Синьолосний чарівник, маг-мумія і той огидний Кісмет вже опустилися й пішли! « Коли вони встигли повернутися?»
Те, що вона повернулася не першою, розлютило Люсі.
Але вона лише закусила губу, не дозволяючи розчаруванню заволодіти собою.
Вона підняла руку і випустила кілька електричних дуг. « Могрія і ментальна сила теж повернулися» — Люсі подивилася на Брандо та вдарила його розрядом в груди.
Але Брандо ніяк не відреагував, продовжуючи стояти на ґанку.
Хруст!
Ззаду пролунав звук, що розсипався. Люсі відразу обернулася і здивовано побачила, що низькорослий маг розсипався на тисячі осколків.
Хруст!
Ще один звук.
Люсі знову обернулася і побачила, що рука Брандо теж перетворилась на уламки й впала на землю.
Людина, навіть чарівник другого рівня, яка перетворилась у такі уламки, не могла вижити.
« Нужно його розбудити! »
У Люсі все-таки були свої принципи. Брандо, можна сказати, врятував її, і зараз вона не могла кинути його вмирати в ілюзії.
Але його тіло не відгукувалося на блискавки.
Люсі, похитнувшись, раптом поклала руку йому на голову. - Якщо і це тебе не розбудить, то я більше нічим не зможу допомогти.
Бум! — Брандо від удару отлетів назад. На його лобі залишилося невелике чорне пляму.
Але, відлетівши наполовину, його тіло раптом завмерло і, напружившись, знову випросталося. - Ха! Дякую, пані Люсі! Ви дійсно добрі і гарні!
Брандо опустив погляд і побачив свою роздроблену руку, але не звернув на це уваги. Він поворухнувся правою рукою, і величезна сила за його волею відразу ж сконцентрувалася в м'язах та кістках. - Чудово, тепер ми можемо як слід пограти з господарем особняка, — посміхнувся Брандо. Він був схожий на демона, який збирається вторгнутися в особняку.
Люсі, яка спостерігала за ним, раптом відчула, як з особняка виходить спотворена сила.