Великий маг зачарувався, оглядаючи поселення. « Здається, що звичайні маги приймали свічки. Навіть якщо хтось і вижив, не страшно. Ворота закриті, я можу не поспішати".
Хоч гігантська мурашка і упустив шанс на швидкий прорив, але чим більше магів він спалить, тим швидше буде рости його сила. Монте не збирався упускати жодного.
Сол тоді ховався в "Щелі".
Це захисне прокляття майже не пропускали назовні жодних коливань магії чи ментальній сили. Але в той же час, у "Щелі" міг поміститися тільки він один. Коли він тільки створив це прокляття, простір всередині було таким маленьким, що йому доводилось сидіти згорнувшись калачиком. Тепер, хоч Сол і підріс, та простір "Щелі" також збільшився, йому все одно доводилося в ньому стискатися. Воно завжди підлаштовувалося за його розміри.
Снаружие царював повний хаос.
Магі, наче місяцьики, йшли назустріч своїй білій смерті. Звичайні люди, переконавшись, що маги втратили розум і потрапили в їхні квартали, грабують все під рукою. Знайшлися і смішки, які нападали на чарівників, вимахуючи, мабуть, якусь давню, затану ненависть.
Ті, хто нападав на учнів низького рангу, успішно співпрацювали зі своїми ворогами. Але ті, хто нерозважливо накинувся на старших учнів або навіть офіційних магів, зазвичай гинули від відповіді їхнього магії, навіть не встигли до них доторкнутися.
Сол сидів тихо, аналізуючи ситуацію.
"Щель" не відокремлює від повітря. Отже, газ з гігантським мурашкою повинен проникнути і сюди.
« Але, господаре, ви й досі не втратили розуму. Здається, що газ цієї мурашки на вас не діє" - зауважив Агу.
« Щоб контролювати розум мага, такий газ повинен мати суворі обмеження» — додав Мортон.
Сол вже все зрозумів. - Без сумніву, вся справа у свічках споглядання духу. Ці маги та учні так довго залишалися в цьому поселенні саме для того, щоб за допомогою свічок на короткий час стимулювати свій мозок. І, довгий час використовуючи їх, вони потрапили під вплив творця мурашиної кислоти.
"Ха, розводили мурашок-дрівочців, приймали їх виділення і в результаті самі стали їжею для них. Яка іронія!»
« Маручі-древоногі виділяють кислоту, щоб добувати їжу. Логічно" - відповів Мортон.
З того місця, де ховався Сол, не було видно гігантської мурашки - бенкету, але він міг уявити собі там трагедію.
« Немає сумніву, що цей великий маг Монте має бути виконавцем змови. Але той, хто його придумав..." Сол цокнув мовою. — « Тут безпечно проїхатись. Але це занадто пасивно. Коли мураха спалить всіх магів, Монте напевне почне шукати тих, хто, як і я, сховався. Якщо він знайде мене, я опинюся в пастці."
Один маг другого рівня і одна мурашка іншого рівні. Здавалося, що у Сола не було Шансів.
Він зосередився на щоденнику.
« Нужно діяти!»
Але поки Сол обмірковував план втечі, з'явилися нові жахливі події.
Звичайні люди, користуючись хаосом і грабунок все підряд, не помітили, як з-під землі виповзло безліч маленьких білих мурах. Коли вони вилізли на поверхню, то відразу ж направили свої вусики на бігаючих людей.
Один чоловік, який тягнув кілька набитих мішків, вийшов на вулицю з метою знайти нову жертву. Але, не зробивши і двох кроків, він відчув різкий біль в пальці ноги.
Він відразу опустив голову і побачив, що на його нозі сидить білий мураха.
Він одразу згадав гігантську мурашку над « Двором Панді», і мурашки пробігли від його п’яток до маківки. Він почав відчайдушно трясти ногою, намагаючись скинути страшну комаху.
Але, проколовши ногою до болю, він зупинився і побачив, що маленький білий мураха все ще сидить на його пальці.
А його нога вже заніміла.
Чоловік негайно кинув мішок, який тримав у лівій руці, і хотів змахнути мурашку. Але, ледь він нахилився, як втратив рівновагу і з глухим стуком впав на землю.
На вулицях дедалі більше людей, як і цей чоловік, були вкушені непомітно виповзаючими мурашками. Спочатку біль легкий, а потім оніміння. Коли він розносився по кінцівках, то вкуси могли лежати на землі й безпорадно дивитись, як мурашки продовжують гризти їхні тіла.
На жаль, у хаосі на перших жертв ніхто не звернув уваги. А коли всі нарешті помітили крихітних вбивць, орди мурашок-дрівочців вже, немов степової пожежу, охопили все поселення.
У цей момент Сол, прийнявши рішення, закрив щоденник.
Він вперся руками у краї « Щелі » і, виснувши голову, вийшов з простору, яке було не більше його долоні.
Коли він торкався землі, то відчув величезний ментальний тиск за спиною. Він обернувся і побачив, що гігантська мурашка виростає до десяти метрів завдовжки!
Щоб не видавати звуку, Соул притиснувся до стіни і натягнув каптури, які допомагали приховати ауру.