Соул знову подивився на ворота. Він вже зрозумів, що щоб вибратися, потрібно зламати отруйний магічне коло на них. Але коло було сховане в стіні і воротах, а інші, напівзруйновані кола, заважали його побачити. Зло буде коштувати багато часу.
Навіть якщо б Сол використав щоденник для виправлення помилок, він навряд чи встиг би прилітати мураху.
А мурашка летів швидко. Він вже був майже над їхніми головами.
У цей момент у свідомості Сола відкрився щоденник, попереджуючи про небезпеку.
« 13 жовтня 318 року за місячним календарем
Обвивач землі, розтрощивши крила, зійшов на небесну сцену, Танець маріонеток і крики слабихСтали підмостками для дорослішання Бічє,
Диви, як бог, котрому поклоняються дурні, народжується з невибагливості, поки пропікають матері Постепно набираючи сили під час правління в небі.
Дивись, дивись, як він повільно, але вірно збирається тебе без залишку.
Попередження про смерть!
Соул пробіг очима по тексту, вхопив кілька ключових слів і, не вагаючись, пірнув у житлові квартали. Тут стояли так щільно і хаотично, що він відразу зник.
Поки Сол ховався, хтось придумав, як діяти.
Він обережно зібрав отруйний газ, який випускав ворота і наказав своєму льотцеві вибрати труп з землі та віднести його до мурашки.
Але великий маг, що сидів на мурахині, ніяк не відреагував на цей підозрілий « подарок ». Він дозволив мурав'ю його зжерти.
Коли труп був розчавлений, з нього вирвався клуб зеленого диму. Але не встиг він завдати шкоди, як був нейтральний білим димом, випущеним мурашкою, і став блідо-балтим, очевидно, втративши свою силу.
Маг, який намагався протистояти великому магу, побачивши це, придумав інший план. Він почав вимовляти заклинання, намагаючись зібрати білий дим, щоб використовувати його проти отрути на воротах. Щоб не втратити розум, він наклав на себе два шари магічного захисту і затамував подих.
Але ледь його закляття доторкнулося білого диму, як він застиг, і світло в його очах погас. Тепер він бачив лише великі жали мурахи, і в його голові була тільки одна думка — з’їстися.
Цей маг, похитуючись, подався до мурашки і невдовзі розділив долю своїх попередників.
Після цього ніхто більше не смів чинити опір Великому магу та мурав’ю. Всі думали лише про те, як вибратися звідси живими!
Заселення було маленьким, і офіційні чарівники в ньому було небагато, всього вісім або дев'ять. За короткий час четверо або п’ятеро з них вже були голодні.
Учні та звичайні люди були шоковані.
Усі розбіглися, намагаючись врятуватись.
Але невдовзі звичайні люди помітили одну дивність.
Величезний білий мурашник не наступав на них!
Він їв тільки чарівників!
Незрозумілі, змішані з жахом і таємним злорадством, почали поширюватися серед натовпу. Люди переглянулися, придушуючи емоції в очах.
Тим часом білий дим заповнив усі поселення. Не маючи можливості вийти за межі зеленого купола, він згустився і все навколо окутав туман.
Магі та учні, які намагалися втекти й ховатися, поступово розслаблювались і йшли до величезного білого мурашки.
А великий маг, що сидів на ньому, з холодною швидкістю спостерігав за мурашкою.
Обличчя великого мага було спокійним, але в душі бушувала буря. Він був далеко не холоднокровним і вищим, як колись. Насправді, він був розлючений. И в досаде.
Тому що гігантська біла мурашка, яку він зараз контролював, мала народитися з утроби Доллі лише через рік чи два. Тоді мурашка-древоточниця з'явилася б на світ вже на піку другого рівня, і, наситившись, зміг би прорватися на третій.
Мурахи третього рівня деяких неосвічених рас вважали Бога богом.
А Монті планував у момент прориву мурахи, принісши в жертву Доллі повністю підкорити собі цю магічну істоту.
Але все сталося надто раптово. Мурав в утробі Доллі з незрозумілої причини прорвав її живіт. Монті не залишалося нічого, крім як пожертвувати життям Доллі і, прикривши свою магію та ментальну силу, використовувати її голову, щоб випускати знайомі мурав'ю багні коливання і таким чином контролювати його.
Але через цей "переможний" мур мав силу лише звичайного другого рівня. Навіть якщо він спалить всіх магів у поселенні, що приймали свічки духу, то не зможе прорватися на третій рівень.
« Сьогодні все сталося надто несподівано. Інакше я б зміг приготувати для тебе більше їжі.", великий маг Монте гладив голову мурахи, не сміючи виміщати на ньому свій гнів. Якщо він не знайде кращий спосіб контролювати себе, то навіть не міг використати магію. Інакше мурашка могла б легко виявити, що вона — не Доллі!
Мурахи не відповідали великому магу, зосередившись на їжі. Чоловік, який сидів на ньому і доставляв незручність, але його мати мусила зносити це.