Коли напівпрозоре сіре бджолоїдка покрилася тонкою павутиною чорних ниток, Соул відчув як воно, інструмент його « Диховий лісок», наповнюється брудною і добре знаною йому ментальною силою.
Хоча в нього ще залишилися сили, і він цілком міг поглинути всю нечистоту, проте перестав її засвоювати.
Потім він знову відсік щойно відрослий мізинець і підніс чорні візерунки щупальця до обличчя Гагагу.
Торговець приголомшено дивився на тонкого чорного щупальця завдовжки менше ніж півметра.
Нарешті він зрозумів, з яким магом йому довелося зустрітися і яке безглузде, але вірне рішення він прийняв.
— Вы... ви... Ви очистили всю нечистоту з мого тіла?
Соул лише потиснув плечима. - Хотів би я це підтвердити, але на жаль, ні. Не всю. Скверна надто довго отруювала ваше тіло і стала глибоко переплутатися з вашою магією та ментальною силою. Я ще не можу повністю викоренити свої здібності. Я можу лише прибрати більшість зовнішніх, мутирових проявів, а потім провести лікування, щоб посилити вашу опірність і здатність до регенерації. Але на повне звільнення від патогену... Тобто, джерела нечистоти можуть піти багато часу.
Але хитрий торговець не повірив Солу до кінця. Зберігаючи шанобливий вираз обличчя, він обережно прощупував ґрунт.
« Якщо ви вважаєте, що моя нагорода недостатньо цінна, я готовий віддати всі мої товари і все моє багатство в обмін на можливість знову стати повністю здоровим », — попросив Гагаґу у молитві руки. — Прошу, пожалкуйтеся над нещасним печерником, якого ця брудна мучила більше десяти років!
Печерники були однією з поширених рас на континенті Нефрайт. Одним з них був острів Статт, який став мандрівним торговцем у Ніччих землях.
Але Сола мала свої принципи.
Хоч би які скарби і багатство запропонував Гагагу, як він жалюгідний, Сол не міг повністю вилікувати його. Якщо продемонструвати здатність, яка настільки перевершувала б його нинішній рівень, то це означало би правильний шлях на лабораторний стіл якогось могутнього мага як рідкісне рабство.
Соул, не змінюючи виразу обличчя, простягнув перед приготовлену праву руку, по якій розповзалися тонкі струмені чорної слизи, що розділяли його шкіру. Здавалося, вона намагалася проникнути всередину, щоб знайти нового носія.
- Справа не в тому, що я не хочу вас лікувати. Просто якщо я продовжу, то перш ніж ви зцілитеся, я сам стану новим розсадником цієї нечистої. А коли джерело зарази нанесе удар, ми обоє загинемо.
Гагагу пильно дивився на долоню Сола, намагаючись знайти в його словах вади, але він занадто добре знав силу цієї чорної слизи.
Врешті-решт, він дуже посміхнувся. - І то вірно. Якби чужинець міг легко звільнити нас від бруду, який накладають на землю Ніччіни, він би став новим господарем цих земель. Стала б тут богом.
У печерників була своя віра. Вони поклонялися Великій Матері-Землі, вважаючи її волею всього світу.
Соул прибрав руку і, опустивши голову, спокійно сказав: "Я не стану богом. Я не вірю в богів.
Якось після того, як Сол поковзнув нечистоту з мандрівного торговця Ґаґагу, він запропонував йому залишитися на острові і продовжити вивчення інших джерел зарази та знайти інші способи її усунення.
Однак Гаґагу відмовився, бо хотів продати товар і не міг затриматися надовго.
На знак щирої вдячності він показав Солу свій каталог і запропонував купити будь - який товар за півціни.
Звичайно, знижки від торговців не мають підстав вірити в слово — цінність завжди потрібно визначати самому.
Але оскільки Сол щойно заснував свою вежу і випробував гостру нестачу у всьому, від базової інфраструктури до предметів побутового майна, він, вивчавивши її, виявив, що ціни та впрямні були значно нижче ринкових. Він відразу замовив кілька позицій.
Те, що було в наявності, Гагагу залишив відразу. Решта пообіцяв доставити протягом місяця.
Крім того, торговець зобов'язався підшукувати для Сола "пацієнтів", допомагаючи йому наробити клієнтуру і поширювати про себе славу.
Коли Гагагу пішов, Сол, взявши новий зразок непристойності і щойно куплені товари, повернувся в Башню Очищення Душу.
Лише тоді з'явилася стара відьма.
Схрестивши руки на грудях, вона притулилася до одвірка. — Хмф, і варто було так люб'язно з якимось торгашом? У нього, мабуть, повно цінного товару! Треба було просто відібрати!
— Цінність торговця не в товарах, які він носить з собою, а у його мережі зв’язків і каналів поставок.
Соул отряхнув своєю мантією. Двічі перетинаючи озеро, він помітив, що край одягу покрився крижаною кіркою.
"Може, варто змінити фасон мантії".
Він пригадував ковдряння мага Окілі, з якого стара відьма, ймовірно, вже зідерла шкіру. Його одяг, який більше нагадував комплект шукачів пригод, був не так вже й поганою справою.