Очевидно, він також знав, як його зберігати.
— Дякую, що виконав угоду. Додж не зважаючи на кров свого обличчя, востаннє подивився на Сола, маленьку безлику фігуру другого рівня поруч з ним і на звичайну людину із грибами позаду обличчя та посміхнувся. — Тепер я залишу озеро Рейн. А що до правил озера, то з ними тобі доведеться розбиратися самому.
Соул, нічого не кажучи, тільки подивився на щоденник, який мовчав, як уві сні, і кивнув.
— Без проблем.
Така негайна відповідь викликала незадоволення старою відьмою.
Але вона раптом згадала, що три дні тому, коли вони підписали угоду, той погодився тільки поступитися озеро Рейн, але не згадував про те, щоб розповісти про його правила. Тому, хоч би як вона була незадоволена, їй залишалося лише змиритися.
« Соул не дуже розумний. Як він міг не помітити таку лазівку в договірі?»
Думаючи про те, як її обманув той, з ким їй тепер доводилося тимчасово співпрацювати, а зараз і Сол був обманені Доджем...
Стара відьма відчула змішані почуття.
І приємно, і неприємно.
Додж повернувся до озера і забрав своє біле перо.
Коли пір’я викинуло воду, воно швидко зменшилося до розмірів гусиного.
- Це я заберу з собою. Хоч і марне, але возило мене стільки років, шкода залишати.
Соул не заперечував.
Додж, який виглядав посвіженим і відпочив, помахав йому пером.
Соул помітив, що він накинув щита на себе. Очевидно, боявся, що Сол нападе на нього після закінчення угоди.
Соул, потираючи підборіддя, задумався.
Побачивши, що Сол довго не рухається, стара відьма спокійно сказала: "Ну що, не заходимо? Що ти тягнеш?
Тільки тоді Сол повільно розгорнувся. — Войті-то увійдемо. Але я тільки що помітив одну проблему.
— Яку?
Ми сказали, що не можна навмисно залишати пастки на острові і багато інших пунктів, щоб ніхто не мухлював. Але ми не сказали, що робити після закінчення угоди.
- А що тут такого? - Стара відьма не бачила в цьому нічого особливого. — Час після закінчення угоди нескінченно. Як він міг домовитися з тобою про поведінку на такий довгий термін?
- Але ми цілком могли б додати тимчасову умову. Наприклад, протягом року після закінчення угоди не нападати одні на одних.
— Хмф, зараз-то ти згадав? — усміхнулась стара відьма. - А раніше про що думав? І ще забув змусити його розповісти про правила, що так важливо. Куди подівся той розум, яким ти мене обрахував?
« Правила встановлювали не він, — з гіркотою подивився на стару відьму Солу. — Приймаючи особисті відповіді безпосередньо, я ризикую втратити можливість дістатись до суті.
що Сол просто впертий. — сказав Соул. - Ти помітила, що він наробив щита?
— Здається, він як і ти, тільки після укладення угоди згадав, що не обговорив гарантії на час після.
- Але мені чомусь здається, — продовжував потерти підборіддя Сол, - що він давно вже подумав про те, що після закінчення угоди потрібно домовитися про ненападіння протягом визначеного часу. Врешті-решт він, охороняючи озеро Рейн, перетворив його на ринок духів. Людина, яка так часто укладає договори, але забуває про останню гарантію... Мені здається, це було навмисно.
— Надумано что? - Стара відьма туманно про щось здогадувалася, але, не бажаючи думати, запитала.
— Сплановано, щоб після закінчення угоди передумати.
— Тоді не бійся. Стара відьма усміхається, вперла руки в бік. З її ростом, якщо не дивитися на обличчя, це виглядало досить мило. що він більше не повернеться!
Стара відьма все більше вжилася у ролі його охоронця.
Соул вирішив не нагадувати їй про це, щоб вона не розлютилася.
- Давайте спочатку ввійдемо. Принаймні, до його повернення потрібно хоча б приблизно зрозуміти тут правила.
- Тоді чого ми чекаємо? — Скоро злетіла стара відьма.
— Насправді, я припускаю, - з досадою сказав Сол, що для того щоб потрапити на острів, не можна летіти. Треба плисти.
Очі старої відьми забігали. Цього разу вона не стала сперечатися.
Він підняв руку і доторкнувся до шиї. Чорна ліана вилетіла і швидко сплила плот.
Плот впевнено закачав на воді.
Коли Сол, стара відьма і машина ступили на нього, з чотирьох його кутів висунулися щупальця і, як весла, почали гребти.
— Який потворний у тебе корабель, — пробурмотіла стара відьма.
Вона пам’ятала про правила, які щойно виявив Сол.
« Хоч і не такий елегантний, як перо мага Доджа », — сказав Сол нігою у плоті. Не потрібно витрачати магію.
— Повністю? Авто? — Скривилась стара відьма. - Ти весь час говориш якісь дивні слова.
— Не звертайте уваги на деталі, — Сол подивився вперед.
Дитинка Волося веслувала дуже швидко. Він вже смутно бачив у сірому тумані острів.
Хоч він і ось-ось об'єднається в Нічних землях своїм власним прихистоком, але поки всі проблеми не вирішені, розслабитися було неможливо.