Вийшла, повернула наліво, увійшла.
Вона побачила Сола, який сидів за круглим столом і підперечив підборіддя.
Пергаменти були розкладені по всій підлозі. На столі горою лежали скомканні аркуші.
А Сол, нахмурившись, сидів і кілька крапель поту застигли у нього на лобі. Перо в його руці тремтіло у повітрі, чорнила ось-ось повинні були капнути, але він так і не наважувався написати.
Побачивши це, стара відьма нахмурилась. « У нього зовсім немає ідей? — подумала вона. - І він ще насмілюється говорити, що збирається в магічній трансформації? "
Вона відчула, як її охоплює гнів. Коли вона зробила перший крок, її думкою було розібрати його на матеріали. Але, зробивши другий, вона вже передумала.
« Гаразд, знайду якийсь привід, щоб він поки що викрутився. Якщо через три дні... Або десять... місяць. Якщо через місяць у нього так і не з'явиться ніяких ідей, то ..."
Подумавши про це, стара відьма вже роздивлялася аркуші перед Солом.
Густо виписані, ціла сторінка! Стара відьма завмерла і відразу прискорила крок, підійшовши до Солу збоку.
А Соул все ще сидів, схиливши голову і роздумуючи, ніби не помітив, що стара відьма вже поруч.
Стара відьма дивилася на написане. Спочатку вона з’явилася на вигляд екзаменатора, але чим далі, тим більше вчиталась.
Нова і геніальна ідея була більш захопливою, ніж плітка про Володаря світлячків та Вітряну фею.
Стара відьма прочитала все від початку до кінця. Коли вона побачила чорнило на папері, то ще довго думала про нову руну і лише потім зрозуміла, що це просто крапля, яка впала з пера.
— А дальше? Чому не пишеш? — Старій відьмі було так нестерпно цікаво, що вона була готова роздряпати собі груди. Водночас вона була шокована новими ідеями Сола.
Їй навіть захотілося розкрити йому череп і побачити, як він працює.
Соул здригнувся, наче злякався. Перо впала на стіл.
Він підняв голову і, побачивши потворне обличчя старої відьми так близько, а потім - розкидані по столу аркуші, тремтячим голосом сказав: "Я ... Я зіткнувся з трудністю. Мені, можливо, потрібно ще трохи часу.
Стара відьма, наче заїло її, повільно повернула голову і не могла вимовити: « Ти майже закінчив цю теорію трансформації! »
Так!
Те, що стара відьма дала Солу було зовсім не якимось випадковим завданням.
Вона дала йому те, над чим сама зараз працювала - експеримент з фізичної трансформації, метою якого було створення досконалого тіла, що об'єднує риси різних рас! вона багато років просиділа тут у загоні, і цей дослід був її єдиною надією на порятунок. Звідки у неї був час на інші дослідження? А те, що вона не сказала Солу правду, було лише для того, щоб він не знав про складність завдання і занадто великий тиск не впав у Стюпор.
Це був урок, який вона вислухала після десяток полонених.
Але вона ніяк не очікувала, що Сол всього за один день не тільки подолає перешкоду, на якому вона застрягла на рік, але й доведе формулу трансформації майже до самого кінця.
Стара відьма ледве відкрила рота. Їй здалося, що її зуби стукають один об одного.
- Скільки... Скільки тобі ще потрібно, щоб подолати останню проблему?
Соул відкрив рот, закрив, знову відчинив і обережно виставив один палець.
— Місяць... Досить?
Стара відьма відкрила рота, зачинила, знову відчинила.
— Досить... Напевно...
І все ж таки стара відьма дала Солу місяць.
Хоча вона і з самого початку збиралася дати йому місяць на дослідження.
Там, і там - місяць. Здавалося б, нічого не змінилося, але все змінилось!
Стара відьма з безстрашним обличчям відвела Сола назад у клітину. Всю дорогу вона не пропустила ні слова.
А Соул слідував за нею, визираючи трохи стурбованим, ніби боявся, що вона передумає і не дасть йому місяця.
Коли Сола привели назад, всі інші « полікамерники» обернулися.
Побачивши, що Сол повернувся живим, вони нарешті перестали його ігнорувати.
— Треба ж, і він впорався, — пробурмотів маг з клітини ліворуч від Окілі, який до цього ніколи не замовляв із Солом.
Узгледіли також гіганта і карлика, прикутих до Солу. У них читалися і подив, і страх, та глибоке занепокоєння.
Коли Сол проходив повз варвара, той раптом заспівав якусь неприємну мелодію і навіть, зав'язавшись ногою за верхнє пруття, намагався повиснути вниз головою.
— Тихо!
Хлоп! — Стара відьма вихопила палицю і вдарила варвару по нозі, не на жарт.
— Грох! — варвар впав на підлогу і беззвучно завивів, схопившись за ногу.
Соул помітив, що хоч його і вдарили всього раз, але шкіра на його ступні була сосна.
Ця палиця, здавалося, могла пожирати тіло.
Атмосфера в кімнаті, перед тим як вона почала кипіти, відразу стала мертвою.
Стара відьма вштовхнула Сола до його півтораметрової клітини і продовжувала зло на нього дивитися.
- Запам'ятай, у тебе є, кха-кху, один місяць. Або ти виконаєш моє завдання, або наступного місяця, цього ж дня, на обід буде м'ясо!
Сказавши це, стара відьма розвернулась і пішла. Її спина як і раніше виглядала владною.