— Интересно. Я задам тобі одне питання. Якщо твоя відповідь задовольнить мене, то принаймні до закінчення мого експерименту ти не помреш.
- Слухаю.
— Як зупинити старіння тіла? Як продовжити життя мікроскопічних тканин?
Соул опустив очі, змушуючи себе не дивитися на зморщене обличчя старі.
Подумавши, він відповів: - Зовнішнє старіння відбувається через те, що крихітні тканини стискаються і втрачали свою повноту. Внутрішніше - через сповільнення швидкості їх регенерації. Отже, ми можемо діяти в двох напрямках: по-перше, компенсувати, друга - прискорювати швидкість поділу.
Тут Сол навмисно залишив лазівку.
Це була лише одна перевірка. Йому не було потреби розповідати все. Крім того, залишати лазівку для старих людей означає залишити собі шлях до спасіння.
Коли вона просунула руку в клітку і схопила Сола за руку. Її пальці повільно стиснули, і гострі нігті залишили на його напівпрозорій шкірі кілька кривавих подряпин.
З ран потекла червона кров, змішана з якимись непримітними сірими частинками.
Стара убрала руку і, почорежно облизуючи пальці, залишила на своїй темно-фіолетовій мові кілька алих слідів.
- Хе-хе-хе ... Ха-ха-хо... - Вона тряслася від сміху, і складки на її обличчі затремтіли.
Просміявшись з хвилини, стара раптом повернула голову і сказала людині в сусідній клітці: - Окілі, я знайшла тобі заміну. Будь осторожен~
Соул також подивився туди.
Зліва від нього, в такій же клітині, у чотирьох-п'яти метрах, лежав чоловік, повернувшись до них спиною.
Оскільки клітина була тісною, їй доводилось лежати і сильно зігнувся голова та коліна.
Почувши слова старшої жінки, той чоловік лише шевельнув задом, але не відповів.
Старуха не розсердилася. Вона схопилася за дерев'яні прути клітини і трохи встала. - Добре, піду подивлюсь на своїх малюків. Завтра знову тебе відвідаю. А поки можеш добре подумати над моїм питанням. Мені не потрібні якісь загальні, з уваги правильні, міркування.
Старуха розвернулась і пішла до дверей.
— Стара відьма, мой кучер... — Пикнув їй в спину Сол.
- На даний момент він кращий за тебе. Думай краще, як самому вижити.
Старуха вийшла.
Соул помітив, що і кімната за дверима була дуже темною.
Тепер у кімнаті, здавалося, лише Сол був в свідомості. Фігури в інших клітинах або сиділи, стиснувшись у клубок, або лежали.
Здається, їх тримали тут вже давно.
На клітинах, мабуть, були якісь стрибні магічні кола. Сидячи тут, Сол відчував, як його магічні і ментальні коливання були насильно пригнічені до дуже низького рівня.
Поки що неможливо відкрити клітину. Сол почав оглядати кімнату.
Вона була викладена грубими кам'яними плитами. Форма була неправильною, а стать — багатокутною.
Освітлювало кімнату одна рослина з вовним бутоном, яка, здавалося, ось-ось зав'яне.
На різних віддаліх між рослинами було розставлено кілька дерев’яних клітин.
Солова стіна була найдальшою за неї.
Коли Сол подивився, він побачив, що в п'яти клітинах були ще люди.
Троє з них були незвичною статурою.
У клітці навпроти Сола сидів гігант.
Клітина Сола була трохи більше метра заввишки, а клітина навпроти — майже два. Але навіть коли гігант сидів, він впивався головою у стелю.
Це виглядало дуже незручно.
Біля гіганта, для контрасту, був карлик ростом, мабуть, менше метра.
Потім, зліва від Сола, біля стіни лежав чоловік, закинувши зігнуті ноги на стіну.
Соул побачив на його тілі чорні татуювання і зрозумів, що це, ймовірно, варвар, додавши жерець, тобто заклинач.
Ліворуч від Сола був той, кого звали Окілі. А зліва від Окілі, ймовірно, теж був офіційний маг, але він виглядав дуже слабким.
Може, відчувши погляд Сола, а може через те що старенька пішла, Окілі, до цього лежачи, згорнувшись, трохи піднявся і сів.
Він виглядав вже немолодим. Його виски були сивими, а шкіра вкрита великими пігментними плямами.
— Сподіваюся, ти дійсно розбираєшся у фізичній трансформації, — сказав Окілі, опустивши голову і дивлячись на свої шкарпетки. — Дві попередніх, які стверджували, що збираються, тепер перетворилися в нерухомі і німі магічні матеріали.
Те, що хтось був готовий спілкуватися - це добре.
Сол, використовуючи свій малий зріст, спритно розгорнувся у клітині. - Стара відьма ловить нас, щоб ми допомагали їй з експериментами по фізичній трансформації?
— Звичайно, ні. Окілі все ще не дивився на Сола, а, опустивши голову, байдуже сказав: - Прийшовець, в Нічних землях багато магічних матеріалів, яких немає в інших місцях. Але тут і маги - також матеріал.
Окілі, здається, не вірив, що Сол розбирається в фізичній трансформації. Очевидно, він розмовляв з ним через те, що довго сидів у в’язниці і вже збожеволів.
Соул не хотів доводити свою силу.
Зрештою, чим небезпечнішою була ситуація, тим краще працювала рятівника.
Адже так, брате Днівник?
- Скільки ви вже тут сидите? За цей час хто-небудь йшов?