На гладкій поверхні гіганта з'явилося ще кілька блідих коренів. Вони обступили паучі лапи, обгорнули верхню частину тіла Ан, глибоко впираючись у її дух, і продовжували тягнути її всередину.
На обличчі Ан промайнула біль, але вона не здавалася. — Я тебе не сестра! Після того як ти зрадив сім'ю Кривавої Рози, ти був вигнаний!
— Ну і нехай. Пряма гілка Кривавої Рози все одно вся загинула, байдуже сказала обличчя. - Але ти все одно моя сестра, інша половина моєї душі. Ти мені потрібна, щоб ми злилися. Тільки таким чином ми зможемо завершити найбільшу з коли-небудь створених сім'єю Кривавої Рози заклинань плоті та крові - Облиття духу і тіла!
Поки Ан боролася, риси її обличчя вже спливли до шиї.
Голос доносився з її грудей. - Злиття? Та ти просто хочеш мене пожерти!
— Не думай так. По суті, ми станемо одним цілим.
Як тіло Ан поступово втягується у велетенське, обличчя посміхнулося.
- Сестра, якщо ти так любиш Криваву Розу я можу відтворити сім'ю. Просто увійди.
Обличчя А знову притиснулося до гіганта і почало зливатися з ним.
Її голос знову донісся з живота. - Ти зрадив Криваву Розу заради цієї примарної традиції. Кривава Розі не потребує, щоб ти її відтворив. Живи зі своєю книгою в твердій обкладинці!
Почувши слова: « Книжка в твердій обкладинці», обличчя Думо знову спотворилося, а голос став ще більш глухим.
— На жаль, то традиція була брехнею. Підвищення до четвертого рівня мені допоможе лише родинне заклинання тіла і крові...
— Нет.
- Що? — На обличчі зненацька розчавлений голос. Він подивився вниз. У цей момент більша частина тіла А вже була втягнута у гіганта, а решта розтопилася і більше не чинила опору.
Звідки ж донісся цей голос?
« Я думала, що ти і є цей величезний бар'єр. А ти виявляється, лише жалюгідний, покалічений дух, якого тут тримають."
Особа з подивом виявила, що голос доносився з його власного рота.
— Ты... Як це можливо?
« Ти думаєш, що я відступила від нечистості чи осліпла через ненависть?»
« Ні! Я навмисне дозволила тобі себе поглинути".
« Жалюгідний, дурний брат. Як ти міг бути таким наївним і думати, що коли ми зіллються, то поглинемо саме мою свідомість? "
Застереження: Сім’я Кривавої Рози, прародитель сім'ї Краваного Шипа кілька століть тому. Одна з жертв Кісмета. Щоденник мага смерті був випадково проданий в Башню чарівників потомком родини Кровового Шіпа. Основна частина душі Ану походить з підземної лабораторії голови родини Кривавого Шіпа, Ральфа.
— Неможливо!
— Покрикнув Думо, його обличчя спотворилося від недовір’я.
Але ледь він закричав, як його обличчя знову розплилося в доситьій усмішки. Очевидно, її свідомість вже почалася.
- Неможливо... — Думо знову перехопив ініціативу, але відчував, як Ан поступово зачаровує його свідомість.
- Чому? Адже мій дух набагато сильніший за твій ... і у мене є допомога Андасонії...
У наступну секунду Думо заговорив іншим голосом.
- Так ось воно, нутрощі переверненого дерева. Дійсно, величезне дерево. Андасонія, кажеш? Дивне ім'я.
Цього разу Думо справді злякався. Він зрозумів, що його сестра вже почала зчитувати його спогади.
— Це неможливо! Це я повинен був пожерти тебе!
— Тому, коли ти вчишся, не можна відволікатися. Аня у цей момент ще й жартувала. - Ти забув один важливий факт. Здатність однієї свідомості поглинути іншу залежить не від сили духу, а від його стабільності.
Але це ще більше збило Думо з пантелику.
- Звичайно ж, моя свідомість стабільніша! Я помер пізніше тебе, а ти зараз лише дух, яким керує якийсь маленький маг. А мій господар - це...
Думо на півдорозі замовк. Очевидно, особистість його господаря була таємницею.
Але хоч Думо замовк, Ан вже вважала це з його свідомості.
— Виявляється, маг третього рівня. Але, Думо, ти знову помилився. Стабільність свідомості не завжди залежить від сили свого господаря. Найважливіший спосіб його збереження. І ця твоя перевернена Андасонія, очевидно, поступається інструменту мого господаря.
Думмо не хотів вірити, але йому довелося.
Тому що з плином часу його сестра рахувала з його свідомості все більше інформації, а він не міг прочитати і крихти з її.
Якщо так піде і далі, він дійсно буде поглинений.
— Господарю, пане!
Думо кликав до невідомої істоти.
Але кілька разів він не отримав відповіді.
— Це вина Думо, а Думо не повинен був діяти самолюбно. Але Думо лише хотів повернути свідомість сестри, він не нападав на того чарівника! Благаю вас, в ім'я моєї служби сотні років, спасіть мене!
Цього разу дерево нарешті відреагувало. На його гладкому стовбурі, як нефрит, швидко виросло кілька десятків блідих коренів, які відразу ж встромилися у риси обличчя.
У мить, коли коріння встромилося в обличчя, всередині одночасно донеслися чоловічий і жіночий крик болю.
Чоловік дуже злякався і благав: « Ні! Господарю, ні!
А жінка шалено сміялася: "Ха-ха, схоже, твій господар тебе кинув. Нічого, перш ніж ти зникнеш я спочатку з'їм тебе по шматочках!