Крім того, щоденник більше не попереджав про небезпеку.
Тому Сол міг спокійно лікувати Корі на двадцятому поверсі.
Раптом, наставник Горса знову з'явився, та ще й в новому вислові.
Рожеві бинти зникли, і навіть колір зіниць та зовнішність сильно змінилися.
Але хоч зовнішність і змінилася, аура залишилася такою ж.
Казався м'яким, але був незбагненним.
И... Здавалося, став ще сильнішим!
Але через різницю в силі Сол не міг точно визначити зміни.
Горса теж дивився на розбитий чорний ящик.
— Це ядро Вежі. Можеш називати його Чорний залізну труну.
То це труна? А він-то думав, ящик.
— Поклади на нього руку, відчувай, — кивнув Горса.
Сол поклав руку.
Стук-тук... тук-тук...
Його очі повільно розширилися.
— Це... Чи серцебиття?
- Можна рахувати і так. Побудовано за принципом тіла кам'яного велетня. Виготовлено з живого чорного заліза і деяких особливих, рідкісних магічних істот. Хоч і називається труна, але насправді ... - Горса зробив паузу і посміхнувся додав: - ...це дійсно труну. У ньому поховано багато життів.
Горса змахнув однією рукою, і кольорове сяйво навколо них почало сильно стискатися та розширюватися, перетворюючись.
Потім з цих кольорів почало виділятися якась чорна субстанція.
Вона була в'язкою, смердючою, і з неї доносилися стони та шепот.
Якби це побачив звичайний учень мага, одного виду було б достатньо, щоб пошкодити його дух. А хто слабший може заразитись.
Ця чорна субстанція, як притягнута якоюсь силою, вся вилилася у пошкоджений Чорний залізна труна.
Коли вся чорна субстанція увійшла до труни, що бурлять кольори навколо раптом застигли, немов втративши життя.
Горса простягнув руку і схопив паруючий чорний залізний труну. Його брови різко зійшлися, а потім повільно розійшлися. Він передав труну, яка тепер вміщалася у одній руці, Солу.
- Спочатку я хотів залишити тобі всю Башню. Але, я думаю, замість того, щоб користуватися чужою, ти, швидше, захочеш свою власну.
- Свою власну... Бейшню? — Сол простягнув руки і подивився на чорний залізний гріб у своїх ладонах.
Гроб, який раніше був більше його долоні, попавши до нього в руки, почав зменшуватися.
Через стиснення тріщини на його поверхні зомкнулися. Поржавілий висипався.
Зрештою він перетворився на маленький залізний кубик, який можна було міцно стиснути в кулаку.
— Це ядро Вежі. І її ембріон. Звичайно, вже не такий чистий. Усередині всіх парфумів з Межслоя, а також духів із бібліотеки та інших особливих місць — Горса прибрав руку. — Але для тебе це, можливо, і не погано. Зрештою, хмф, ти ж уже давно почав тягати з дому, чи не так?
— Э-э... — Сол не знайшовся, що відповісти.
Він вважав, що вів себе дуже стримано. Принаймні, виявивши що може безпосередньо поглинути уламки духів, він не спустошив свічного каналу.
« Здається, що в Башні не можна було врятувати, — каже Горса. — Він також зітхнув і без жалю. - Коли я піду, можеш розпоряджатися всім, що залишиться в Башні. Якщо не заперечуєш, залиш що-небудь Казу. Цей старий... надто наївний.
— Я зрозумів, наставнике, — Сол стиснув у правій руці чорний залізний гріб. — Але, наставнике, як мені перетворити це на свою Башню?
— Знайди відповідне місце і посади. Він, використовуючи матеріали і встановляючи зв’язок з твоїм духом, стане для тебе сховком. Звичайно, може, як і в мене, іноді стати й тягарем.
Горса повільно обернувся. Його платфінові очі впилися у Сола.
Його погляд як і раніше давив.
- Соле, якщо ти не хочеш зупинятися на рівні офіційного мага першого рівня, Якщо бажаєш дослідити більш глибокі і таємничі таємниці про душу, коли хочеш в майбутньому мати право голосу... Я раджу тобі побудувати свою Башню в Нікійських землях.
Соул піднявши голову, моргнув.
В Ніяких землях?
У тому самому місці, де навіть офіційні маги діють з обережністю щодо смерті та забруднення?
Оглянувши спогади, Сол підняв праву руку і показав Агу чорний залізний кубик.
- Вони обидва тут. Коли я відновлю Башню, я дозволю тобі і двом іншим твоїм частинах возз'єднатися.
Крім того, Сол хотів, щоб Агу знову зійшовся з двома іншими духами і став самим собою.
Колись Агу пережив і попереднього, і теперішнього господарів башти, але через довге розділення душі втратив багато важливих спогадів.
Якщо б вдалося відновити пам’ять Агу, то він би допоміг Солу побудувати нову Башню.
Заспокоївши Агу, Сол повернувся в підземну лабораторію.
Стан Корі стабілізувався. Ще більше залежало тільки від неї.
Звичайно ж, Локатор був найкращим місцем для створення самого.
Ось тільки цікаво, на що вона перетвориться в майбутньому.
В ходячий важкий метал?
Він обернувся і побачив, що Байрон все ще сидить з книгою, не змінивши пози.
"Локатор найстаршого учня Байрона, мабуть, дуже йому підходить".
Ось тільки цей новий Локатор...
- Старший ученик, чому ви, носячи голову ельфа, все ще виглядаєте як Ви самі? Я думав, що ваша зовнішність зміниться. Сол розповів Байрону про приголомшливий ефект, який зробила ця голова, коли її носила Конша.