Вона тихо сміялася, і в цьому тихому сміхі було чути істеричне божевілля.
— Кому потрібен цей скляний башка, утикане очними яблуками? І що з того, що вона робить моє духовне тіло неймовірно стабільним? Ця трансформація була потрібна Горсі тільки як інструмент для його експерименту після воскресіння.
- Експеримент провалився, і він просто викинув мене... Хе-хе-хе, я не можу прийняти цей Локатор, тому ніколи не зможу прорватися на третій ранг. Вони всі це знають, але нікому немає діла!
Тіло Конші почало тремтіти, але вона продовжувала посміхатися.
« Як тільки учні Горси не потребують його, він відразу ж рятується від них ». Потім, через ці очі, я стала бачити жахливі речі, але Горсе було все одно. Він сказав мені знайти спосіб справлятися з цим! Ха-ха-Ха, хоча все це він сам мені нав'язав.
Конша опустила голову, і один її очей раптом повернувся до лівої руки Сола.
Та таємно намагалася звільнитися з крижаної вершини.
Конша знову помахнула рукою, і ще одна крижана вершина з силою встромилася у зап'ястя Солу.
- Думаєш, я дозволю тобі зомкнути долоні? - Її сміх був крижаним. - Мої очі легко бачать крізь маскувальне закляття на твоїх руках. Схоже, це дуже потужний магічний коло.
Його обличчя Сола різко змінилося, і його показне спокій вмиг випарувався.
— Ты?
Конша прибрала ногу і озирнулася на старовинне Пожираюче душі болото, яке все ще бореться з Інієм.
— На жаль, я можу контролювати лише частину бджолоїдки, бо інакше мені не довелося б так довго топтатися біля порога цього палацу.
Вона знову подивилася на Сола.
— Не дёргайся. Слухай уважно.
Оскільки Конша розкрила таємницю його долоні, Солу більше не було сенсу прикидатися. Він скривдився від болю, зашипів:
— С-с-з... Ты... Ти тримаєш мене тут спеціально, не докладаючи зусиль щоб довести мою свідомість до розпаду і перетворити на Інкристал?
Конша з задоволенням кивнула.
— Верно. Отже, сподіваюсь, що ти будеш таким слухняним як ми на першому зібранні і не почнеш будувати кізні. Тоді я обов'язково знайду почесне застосування Інкристалу, в який ти переступиш. Він може пропадати таким особливим створінням.
Її очі горіли божевіллям.
— Якби Горса довідався, що я використала його речіцю, він би, мабуть, розлютився. Ха-ха! Але в його нинішньому стані він не наважиться увійти сюди і схопити мене. Буде тільки біситися зовні. Одна ця думка мені так весело!
Соул не міг зрозуміти, чого Конша хотіла більше: довести його до розпаду свідомості або остаточно зануритися в божевілля.
Але, дивлячись на неї, він відчував, як всередині все холодне.
Насміившись, Конша прибрала ногу і сіла на котрички біля Солу.
- Але тобі не варто його жаліти. Ти думаєш, що він плекав тебе з добрих спонук? — Конша схилила голову набік і провела пальцем по кривавій посаді у нього на скроні. — Він казав, що не буде втручатися в твоє навчання, щоб не спотворити твого сприйняття?
Соул прищурився. Вчитель Горса дійсно казав щось подібне.
- Я теж чула ці слова. Саме тому і погодилася на фінальну трансформацію. Хех. Насправді, він просто робить вигляд, що дозволяє тобі розвиватися самостійно, а сам в цей час відгодовує тебе для того, щоб зробити приємнішим. І коли ти знадобишся для його експерименту, він, повний вдячності, пустить тебе на матеріали. Ти знаєш Івана? Він так старанно вчився, так ретельно медитував, настільки інтенсивно пройшов фізичну трансформацію...
- Але знаєш, що з ним сталося? Його добре перетворене тіло Горса перемоло в пасту і зробив з нього елегантну теневу накидку для пані Юли.
Тенева накидка?
Сол відразу згадав пані Юлу, чий силует міг злитися з різними поверхонями.
Так от, значить, з чого була зроблена ця тінь... з тіла учня Горси...
Конша прибрала руку і, облизавши забруднювані кров'ю Сола пальці, проговорила з набитий рот:
— У тебе такий талант доментальної сили, Горса напевно на тебе поклав. Кажуть, що його експеримент під час воскресіння зробив значний прорив. Думаю, він скоро забере твою душу. Адже він дав тобі термін у три або п'ять років? Це всього лише брехня, щоб ти слухняно працював на нього.
Соул мовчав. Його обличчя ставало все похмуріше, губи стисувалися і побіліли.
Конша бачила, що він напружений.
Він напружений, бо розумів: навіть якщо він виживе сьогодні, йому не уникнути лап Горси.
Смерть може бути найкращим наслідком.
Куди гірше, коли твоя душу використовують для алхімії, доводячи на вічні муки.
Ні жити, ні померти!
Вона відчувала, як його завжди таке стабільне духовне тіло почало тремтіти.
Зрештою, всі його встоялі переконання вона зруйнувала з одного боку.
Сол стиснув зуби, і слова проковтнулися крізь тремтячі щелепи:
— Я визнаю, у нас спільний ворог. І тим більше нам немає сенсу вбивати один одного. Твій метод просування за допомогою Інкристала дуже небезпечний. Відпусти мене. Я добре розбираюсь в фізичній трансформації, можливо, зможу тобі допомогти.