- Тоді що нам робити далі? — запитав у Сола Агу.
Усі їхні дії залежали від наказу Сола.
- Поки не будемо діяти поспішно. Ми ще не з'ясували, що з нею, з іншими...
Слова Сола опадали на півслові. Він різко повернувся і подивився за спину Ан.
А, побачивши рух Сола, відразу зрозуміла, що за її спиною щось не так.
Ледве вона зібралася присісти, щоб ухилитися, як Сол схопив її за плече, і вони швидко перемістилися на три-чотири метра.
Тук! Тук! Тук! Тук! Тук!
Щось з глухим звуком встрялося у землю.
- Агу, ти бачив? - Сол все ще дивився у тому напрямку, звідки прийшла атака.
— Да! — Цього разу Агу теж не став церемоном. — Тільки що там з'явилося багато людей!
Коли Сол розмовляв з Ан, він раптом побачив багато блідих людських фігур там, де колись росли високі дерева.
Ці фігури він вже бачив за спиною Марка.
Але на цей раз, хоч вони і як і раніше стояли, опустивши голови, і їх облич не було видно, але в руках у них були луки та стріли.
Вона дуже швидко реагувала. Помітивши зміну в погляді Сола, вона відразу ж подумала, що позаду міг з’явитися ворог і хотіла присісти на місце.
Але вона не очікувала, що позаду з'явиться не один ворог, а ціла юрба.
Вони атакували Ан. Дощ зі стріл, описуючи дугу як блискавка, кинувся їй в спину.
Але коли вони відступили на безпечну відстань, ці бліді людські фігури зникли.
Залишився тільки звук встромлених у землю стріл.
Але коли Сол знову подивився на землю, він не побачив нічого незвичайного. Ні слідів від стріл, ні розорваних листя.
Щойно роздавлений звук здавався ілюзією.
"Ілюзія?" - поправив Сол і, подумавши, раптом завмер.
На нижній краї плаща А на спині була довга, рвана дірка.
— То це була ілюзія чи ні? — А, проглянувши за поглядом Сола, теж побачила порване вбрання і ахнула.
Тому що вона, крім того дивного звуку, не бачила ніяких фігур. Вона лише здогадалася, що на неї напали.
Але, обернувшись, вона нічого не побачила і знову подумала, що Сол та інші бачили ілюзії.
Але зараз, дивлячись на подуло свого одягу ззаду, Ана трохи розгубилася.
- Спокійно. Не варто ламати голову. На тебе просто напали, - відчувши, що стан Ане трохи нестабільно, Сол одну руку поклав на її плече, а іншу торкнувся лоба.
Він не використовував чаклунства, а лише цим дуже агресивним жестом повернув увагу А.
А, на яку вказали, здригнулася. Дивлячись на свого господаря, вона відчула якийсь трепет, але завдяки цьому і її трохи витілені з-під контролю емоції стабілізувалися.
— Не звертайте уваги. Дивне саме себе оживить. Просто вважайте, що ви зустріли запеклого ворога і не намагайтеся проаналізувати його спосіб атаки.
— Так, — відповів Агу.
Він виглядав дуже спокійним. Відразу видно, що людина є дуже вразливою.
Потім Сол присів і, потрогнувши подол одягу Ан, уважно оглянув пошкодження.
- Найгірша порція дуже рвова. Мабуть, це була дуже гостра стріла.
Він знову підійшов до місця, де тільки що стояла А. Під ногами він не знайшов нічого твердого.
Насправді, дивлячись на стан землі і трави, можна було здогадатися, що тут нічого не залишилося, але Сол все ж вирішив перевірити.
— Поки не роздягайтесь. Ми встановимо трикутник, кожен буде стежити за своєю зоною. Обійдемо тут і повернемося.
Сол прийшов сюди в основному для того, щоб з'ясувати у решти проблему з Коншам, а заодно і знайти пропавшого Ліона.
«Фигури зникають, стріли гинуть. Тоді не дивно, що й трупи зникають.
Обійшовши околиці, Сол та інші вже не зазнавали нападів. Тепер він збирався повернутися і, постаравшись зберегти спокій, з'ясувати, що ж тут сталося з Коншею.
- Пане, подивіться туди! — Раптом вдала Анн.
Соул подивився і відразу з'їхався.
За одним з дерев виднівся шматок чорного плаща, який нагадував форму учнів вежі магів.
Троє обережно рушили туди. Але підійшовши, вони виявили, що чорний плащ зник.
Піднявши голову, вони побачили, що той шматок плаща з'явився за стовбуром дерева подалі.
- Ви двоє чекаєте тут. Будьте напоготові.
Сол, не чекаючи на їхню реакцію, відразу почав рухатися вперед.
Він підійшов, як плащ знову зник і з’явився у напрямку від А й Аги. Не вагаючись, він продовжив переслідування.
Але цього разу він не зміг його зловити. А чорний плащ з'явився ще далі.
Коли ми озирнулися, то побачили місце з чорним плащем.
"Словно сир на підлозі, що заманює мене в пастку?"
Але, подумавши так, Сол простояв лише кілька секунд і знову кинувся вперед.
Чорний плащ, як і раніше, зник за секунду до його наближення, а потім, на не дивно Сола, з'явився за великим деревом, віддаленим від поляни, від свідомості та обернувся до Сула.
Соул знову ступив, але не встиг він пробігти і двох метрів, як з-під того великого дерева раптом висунулося чорне щупальця.