Здається, що в цей момент двоє пов’язаних осіб поступово ставали самостійними. Особливо Монро, який тихенько зкулився на Солу.
Соул наказав Малюці Водорослі розв'язати його. Після звільнення Монро, як і очікувалося, більше не наступав.
Касіро теж перестала вириватися. Побачивши це, Сол і її розв'язав.
Все одно, якщо вони знову почнуть б'яніти, він їх знов зв"яже.
А в яку форму на цей раз - невідомо.
Залишивши їх, Сол запитав у Конші:
— Чи він дійсно міг знайти вихід?
— Якби ті, що зникли, знайшли вихід, то за ці півроку хтось передав би весточку - Конша не мала надії.
- Тоді ви їсте це? — Соул знову подивився на гриби та інше в руках Германа.
— Що поробити, - кутки губ Конші скривилися. — Трупи-то зникли.
Сол похолодів. Він не докладав великих зусиль, щоб зрозуміти слова Конші і запитав:
- Де зник Ліон? Я піду подивлюся, може знайду якісь заціпки.
Конша глянула на нього. Соул, не змінюючи виразу обличчя, зустрів її погляд.
— Незручно, — сказав Монро. — Ми вже все обшукали. Ніяких слідів.
— Нехай Сол гляне. Навіщо ми його тоді спеціально запрошували? — Монро лив холодну воду, а Марк вважав, що Солу варто піти.
Врешті-решт, талант цього хлопця до ментальній сили був дійсно вражаючим.
- Конша тихо посміхнулася, її очі пощурилися. Вона повернулася і звернула на один напрямок за своєю спиною. - Знову виходиш в ліс і пройдеш близько 300 метрів. Але те дерево, за яким зник Ліон, було нічого не вартим, я вже не пам'ятаю, яке саме.
— Добре, — кивнув Сол. Тоді він звернувся до четвера біля себе й сказав: « Мортон, ти і Герман тут розберіть їжу та продовжуйте обшукувати будинки. А, Агу, ви двоє підете зі мною.
Під поглядами інших, то відреставровані, тобто стурбовані, це складні, Сол та Агу увійшли до лісу за поляною.
Входячи в ліс, Аня трохи одужала. Вона навіть, склавши руки за спину, підійшла до Солу збоку, схилила шию і з нарочито-застилою посмішкою сказала:
« Господарі, коли входили всередину, так хотіли знайти красуню, а як побачили, не привіталися і пішли геть.
Вона підштовхувала Сола, але той не дивився на неї з розчаруванням.
Сол швидким кроком йшов вперед. Його обличчя було непроникним, але голос донісся.
- Ти справді вважаєш її гарною?
Вона замерла, не розуміючи чому Сол раптом про це запитав.
— Агу, ти ж повинен знати або хоча б бачити Коншу? — Соул злегка повернув голову до Агу, який шестив праворуч від нього.
- Так, хазяїне. Колись Конша теж була частою гостю в бібліотеці, - поспішно сказав Агу.
Їхні фігури вже заглибилися в ліс. Великі дерева за їхніми спинами сховали вигляд на поляну.
Сол зупинився.
— У твоїй пам’яті, — сказав Сол про свою переносницю — Конші вище цього... було жіноче обличчя?
Агу теж зупинився. Він раптом дивився на ніс Сола, його обличчя було розгубленим.
Але невдовзі ця розгублена ситуація стала для мене несподіванкою. Капельки потекли по його лобі і скринях.
Тільки Ане не зовсім розуміла, що відбувається, але коли вона побачила вирази обличчя Сола та Агу, то зрозуміла, ніби щось жахливе сталось.
Не встигла вона запитати, як Агу тремтячим голосом сказав:
— У Конши, у Конші ж... не було верхньої половини обличчя!
Соул глибоко зітхнув, а потім продовжив свій шлях.
— Верно. Сьогодні Конші має дуже гарне обличчя. Коли я вперше побачив її, то теж подумав, що це обличчя їй дуже личить. Лише вдруге я відчув, що щось не так.
Два свідомості також похолоділи.
Побачивши Коншу, вони подумали, що вона є найповнішою людиною з чотирьох.
Але тепер, виявляється, її обличчя стало цілісним. А вони і не помітили нічого дивного.
— Я вже не бачив такого, як колись, — тихо сказав Сол. — Я вперше побачив чоловіка, інстинктивно прийняв його за свого брата.
Кісмет. Аномалія Конші, чи не пов'язана вона з тобою?
Соул не говорив свідомістьм про Кісмет. Про чоловіка, який єдиний знав про щоденника, він одночасно і остерігався, і відчував дивне довір’я.
- Тоді... ми щойно бачили Коншу з змінною зовнішністю, або... когось іншого? — Ан нарешті зрозуміла, що відбувається. Она потерла лоб.
— Ще не ясно, — теж замислився Сол. - Але її тон та рухи були такими ж, як і раніше.
- А хіба не могло бути так, що ваше сприйняття її тону і рухів теж було розмито?
Соул уже дійшов до місця, про яке розповідала Конша, і почав оглядатися.
« Ні, — відповів він. — Але він впевнено сказав. — Спочатку я піддався впливу, але коли згадала про те, як виглядала Конша, всі мої нормальні спогади повернулися.
Соул був настільки впевнений не тільки тому, що щоденник не подавав сигналу, але й через віру в свій метод медитації.
Хоч він і не знав, хто підсунув йому в підручник Схему Порчі, але цей метод був ніби створений для нього.
Крім того, сама схема Порчі була взаємозаміном людини та монстра і також впливала на розмивання й зміну свідомості. Тому він колись і розкусив маскування Кісмета, і швидко помітив аномалію Конші.