У пагорбі був слабкий запах крові. Вони, можливо, були поранені, але пішли живими.
« Вони пішли?»
« Угу», — також дивився на скелю з серйозним виглядом і аналізував її спосіб та силу атаки.
Соул з Опакою озирнувся по сторонах, його погляд ковзав по кожному місці, де могла бути засідка.
« Гі-хі-хи--" - в його голові пролунав дитячий голосок.
Соул відразу зрозумів, що Енді і Парк, ймовірно, потрапили на маленький улов Кошмарної метелики.
І попалися досить сильно!
- Старший ученик, ворог, можливо вже пішов. Давайте швидше виїхати звідси.
Байрон кивнув, погодившись з пропозицією Сола.
Невдовзі після того, як вони затуманили свої фігури, небо почало світити.
Блакитна Бухта також стала не такою небезпечною.
Інколи рибалки, користуючись цим, виходили в море або збирали на пляжі й рифах водорості та молюсків.
Але такі рідкісні делікатеси, як чорні морські вушка, не з’являлися вдень. Інакше життя збирачів не було б таким важким.
Берег Блакитний Бухти почав трохи оживати.
Звичайно, це так зване « виживання » означало лише те, що замість людини з'явилося три-чотири особи.
У цей момент на пляжі вийшов чоловік середніх років з величезним валізою, в помяті фраке.
Сандер з подивом дивився на величезне під густими хмарами, що здавався таким спокійним, море і довго не міг прийти в себе.
З тих пір як його сестра померла в порту Блакитний Бухти, він, повний почуття провини, більше не відвідував сюди.
Але коли він дізнався від пана мага, що його сестра померла не від задухи, а її душу забрав тут приплив душ, він відразу ж кинувся сюди.
Коли він дістався до Блакитного Бухти, у нього майже не залишилося грошей.
- Сестрёнка, не хвилюйся, я обов'язково знайду твою душу! — Похлопав Сандер по плетеному скрундуку.
Але перш ніж це зробити, Сандеру потрібно було знайти в Блакитній Бухті відповідну роботу, щоб якось прожити.
Він поклявся на березі і, повернувшись до міста, пішов.
Повертаючись, Сандер здалека побачив кількох дітей, близько п'яти-шості, які натовпом йшли до моря.
Погода вже похолодала, а діти були одягнені дуже легко. Вони, склавши руки, йшли один до одного. Можна було навіть почути, як наймолодші про щось щебечуть.
Морський вітер доніс дрижки фраз.
« ..маг... Слухняно... Пам'ятай..."
« Може, це старший брат розповідає їм історії про магів і лякає їх, щоб вони не шили? »
Сандер із заздрістю подивився на цю групу братів і сестер, його рука мимовільно погладила скриню.
"Може, ми ще зустрінемося, Мідорі".
Сол прокотив Байрона на дирижаблі, і той відразу подивився на нього, як на багату даму.
На зворотному шляху дирижабль був вже не той, що спочатку, і капітан цього дірігля не наважувався замовляти з двома учнями магів.
Отже, зворотній шлях був трохи нудним.
Особливо тому, що на дирижаблі було суворо заборонено проводити експерименти.
Якщо випадково підірвати дирижабль, то привиди загиблих на ньому хоч і не зможуть їм нічого зробити, але ось Академія Байдун, головний акціонер, може надіслати величезний рахунок.
Так, що і продавай себе не заплатиться.
Хоч Сола стояв Господаря Вежі чарівників позаду нього, то Соул не думав, що наставник Горса, якого навіть життя і смерть не хвилювало, платитиме за нього.
Отже, коли можна було б’яніти — галасу й упокорення... Краще терпіти.
Не маючи чим зайнятися, Сол розповів старшому учню Байрону про чутки в Академії Байдун, які він почув від капітана Гаррі та їх нових продуктах.
Очі Байрона загорілися. Схоже, що незабаром його крок знову сильно схуд.
Повернувшись до Башни магів, Сол відразу ж вибрав для нього нове тіло.
Той жіночий труп, який викликав вереск, пізніше був визнано забрудненим і відправлено в морг.
І, як і в експерименті з пересадки душ, окрім початкового тіла Германа, він міг вселятися тільки у жіночих.
Під час впровадження у чоловічі трупи, розум Германа відразу відчув на собі сильний відрив і навіть схильність до осквернення.
Коли мислення Германа ввійшло в нове жіноче тіло, ніяких аномалій більше не було, через що багато попередніх приготування Солу виявилися непотрібними.
У той момент, коли Герман поступово звикав до нового тіла і починав рухатися, прийшов й Гейден, який почув про повернення Сола.
Коли Сол привів Хейдена на другий склад, той з першого погляду побачив жінку, що повільно йде по складу.
Але цього разу Гейден не був таким привітним, як минулого разу.
Це змусило Германа, який вже підняв руку, щоб привітатися з Гейденом, відчути себе ніяково.
Він хотів повернути зап'ястя і замість вітання почесати обличчя, але він ще не міг виконувати такі тонкі рухи, тому чісування лиця перетворилося...
Шльопа!
Герман вліпив собі щочину.
— Ха-ха-Ха-хо!
Такий розв'язаний сміх, без сумніву, міг належати тільки Панні!
Якби це була мала Волося, її сміх був би "плю-сну".