— Ви поважний пан з Вежі магів, — посміхнувся капітан Гаррі. - Якби це був якийсь незалежний маг, я б не наважився так говорити.
Соул розумів, що ці слова — це просто прихована лестощами.
Цей Гаррі, оскільки вже насмілювався продавати речі магам, безумовно на щось спирався. На кораблі, можливо, були й інші козирі.
— Тоді веди, кивнув Сол. Звичайно, він не боявся засідки на кораблі.
Через півгодини Сол вийшов з каюти капітана з трохи дивним виразом обличчя.
Цей капітан Гаррі був справжнім торговцем. Коли він продавав речі, його слова линули рікою.
І ціни на його товари були дуже високими. Навіть Сулу, учня третього рангу, було трохи не по собі.
Замість того щоб пускати пил в очі, Сол обережно вибрав кілька речей, які його зацікавили і можуть допомогти у майбутньому.
"Прокляти договір" було одним з них. Але Сол купив тільки одноразовий предмет, а не формулу для створення прокляття.
Капітан Гаррі сказав, що таку річ можна купити лише в Академії Байдун, і ціна на неї просто зайва.
Після того як Сол купив перший предмет, Гаррі особливо рекомендував йому один пристрій для далекого зв’язку. Він сказав, що з його допомогою двоє, які тримають його в руках можуть вільно розмовляти на відстані сто миль. Ось тільки якщо в місці з магічним захистом, потрібно було ввести у пристрій базовий принцип цього кола, щоб забезпечити прийом і передачу сигналу.
"Це ж рація?" - Сол захитався зручністю розробок Академії Байдун, але не купив.
По-перше, йому було незручно ним користуватися в Башні магів. Адже він не міг ввести в пристрій базовий принцип захисту Вежі. Це підходило лише до тих, хто жив сам, і то з ризиком.
По-друге, він хотів купити дещо інше, а його кошти не вистачало на обидві покупки.
Товарів у капітана Гаррі було небагато, але кожен з них дуже підходив для подорожуючих магів.
Інша річ, яку купив Сол, був компресіонний рюкзак. Кажуть, це була технологія стиснення простору, яку Академія Байдун за великі гроші привезла з іншого континенту.
Цей рюкзак міг розширювати простір всередині кишені зі стороною 10 см до 3 метрів. Подорожувати з таким рюкзаком - це ніби носити будинок.
Тільки в цьому рюкзаку не можна було носити живих істот, і у нього немає захисту. Але Академія Байдун давала один безкоштовний ремонт, а за другий треба було платити.
Заповнивши цей компресіонний рюкзак, Сол відчув, що його талія миттєво стала тоншою. Потім він вирішив піти.
Але перед тим як піти, капітан Гаррі спеціально порадив йому секретний товар.
Це була прихована вітріна у стіні каюти.
Коли вона ховалася, всередині була реалістична модель звабливої молодої жінки.
Але Сол з першого погляду зрозумів, що це лише лялька.
- Це ж лялька «Земного корабля»? Ти ще й їх товаром торгуєш?
— Ми не отримуємо товару «Земного корабля », — відразу замотав головою капітан Гаррі. — Вони не продають своїх речей звичайним людям.
— Подивіться на суглобну техніку, — сказав капітан Гаррі. - Це насправді ексклюзивна розробка Академії Байдун. Всі зйомні суглоби дуже добре приховані. Коли ви водите її за руку по вулиці, ніхто не запідозрить, що це лялька.
- А які функції вона має?
« Звичайно, служити всім вашим потребам », — одразу ж з’явився вираз на обличчі капітана Гаррі і почав підморгувати Солу.
— Цього мені не потрібно, — на лобі Сола напружилася вена.
Якби йому це знадобилося, хіба він не знайшов би живої людини? Будучи учнем третього рангу в Башні магів, навіть якщо б він захотів принцесу, її йому прислали.
Але капітан Гаррі не зрозумів, що мав на увазі Сол. Він трохи наблизився і знизив голос:
— Якщо вам потрібно, у нас є ляльки інших статі та інших рас.
- Хоча вона і не має такої високої автономності, як лялька «Земного корабля», але вона послушна!
Соул не зацікавився і відмовився від його пропозиції.
Капітан Гаррі виглядав трохи розчарованим, але з усмішкою проводив Сола зі своєї каюти.
У полі зору Сола з’явився маленький срібний метелик.
- Брат Сол, чому ти не купив ляльку? Не сподобалася? О~ я знаю, Солу подобаються такі дівчата, як Корі, Анжела і Панні, так?
У коридорі, де з каюти капітана везли в’язниці, іноді можна було побачити усміхнених членів екіпажу та розкішно одягнених пасажирів. Але всі вони, очевидно, через страх перед його серо-білою шкірою обходили Сола сторонком.
Сол накинув широкий капюшон, покривши половину свого обличчя.
Дочекавшись, поки нікого не буде, Сол знизив голос і відповів Панні:
— Так, я найбільше люблю маленьких дівчат. Панні, коли ти виростеш, дозволиш брату Солу себе з'їсти?
Маленький метелик відразу замовк. Їй чомусь здавалося, що це "з'їзд" було в найпряміший спосіб.