— Наші тіла були змінені наставником Рамом і звернені до одного виду, — 147 йшла поряд з Солом на півшага позаду. Її голос був ревим і беземоціональним. — Щоб їх було легше розрізняти і щоб не виникало проблем, коли зустрічаєшся з родичами та друзями тіла.
Почувши це, Сол кивнув.
- У цьому є сенс.
Він подивився на жінку поруч. На вигляд їй було трохи за двадцять. За допомогою штучного пластику колір очей і волосся було легко змінено. Якби хтось сказав йому, що це тіло раніше належало старій людині, Сол повірив би.
Хоча 147 була вродливою, Сола не мала до неї жодних думок. Провівши стільки часу в морзі і на складі, він на всіх дивився як на матеріал.
Тим більше, що в тілі цієї красуні була запечатана душа чоловіка.
Від одної думки до другої відірвався романтичний настрій.
Вони повернулися на другий склад. Увійшовши, 147 було вбито рядом трупів.
Але через те, що душа і тіло не були повністю узгоджені, навіть якщо вона й могла важко керувати рухами, деякі тонкі дії були їй недоступними.
Наприклад, розширити очі, підняти брови і так далі.
Отже, подив 147 було виражено в тому, що вона широко відкрила свій рот з непроникним обличчям. Настільки широко, що туди міг би поміститися кулак.
- Це все трупи? - Хоч і дивується, але голос 147 залишався рівним.
— Да. Є хтось знайомий?
Коли я бачив трупи, 147 дивилась на один з них. Схоже, вона його знала.
Але цей труп був дуже старий, він стояв тут ще до того, як Сол потрапив у Башню магів.
Раз 147 могла знати такого старого учня третього рангу, то, ймовірно, вона і сама була ученицею першого ранга, яка провела в Башневі більше десяти років, так і не зумівши просунутися.
Зазвичай саме такі, довго не просуваючись і зневірившись, але не бажаючи здаватися, погоджувалися на експерименти по пересадці душ.
— Твоя душа і тіло не дуже добре узгоджуються. Зараз вони примусово утримуються в тілі за допомогою магічного кола. Тому, коли будеш приходити, тримайся подалі від цих трупів.
— Ладно.
Вони пройшли повз рядів трупів і стелей. 147 не наважилася дивитися по сторонах і, опустивши голову, йшла за Солом.
Зрештою вони дійшли до лабораторного столу в кінці складу. Тут було розчищене місце і, заради 147, спеціально запропоноване експериментальне ліжко.
— Завтра прийди щодня о третій годині дня. Зазвичай експеримент триває до семи. Я не затримуватиму тебе. До речі, який вірш ти колись робила?
Соул формально запросив її в якості асистента. Якщо вона також спеціалізувалася на темряві, то в деяких експериментах могла б йому допомогти.
— Тьмою, — відповіла 147 за кілька секунд після запізнення.
« Це не ілюзія. 147 дійсно дуже повільна реакція, - підняв брову Сол. « Я і раніше спілкувався з іншими експериментальними зразками для пересадки душ. У них хоч і було притуплене сприйняття та відсутні міміка, але реакція не була такою повільною. Невже мені дістався шлюбний примірник? Може, попросити у наставника Рама замінити?»
З такою повільною реакцією, якщо Сол буде проводити небезпечний експеримент, то через невчасний зворотній зв'язок від неї можуть виникнути втрати.
Наприклад, 147 життя.
Соул підняв очі на стоячій перед ним, здавалося, знову влучила у ступор 147, і прямо сказав:
- Мій експеримент відрізняється від інших експерементів по пересадці душ. Інші просто перевіряють реакцію і зміни душі в різних умовах. Але я більше зосереджений на числових показниках тіла при контакті з душею. Якщо ти не зможеш точно виконувати мої вказівки і вчасно давати зворотній зв'язок, то краще відкажися від цього небезпечного експерименту.
Хто б міг подумати, що, ледь Сол договорив, 147 з глухим стуком впала на коліна.
Цього разу її рухи були набагато швидшими.
Вона поклала руки на підлогу і, опустившись, притиснулася лобом до тильної сторони ладану.
— Пане, - у голосі чулася рішучість. - Я прийшов, щоб слідувати за вами.
Соул спочатку завмер, а потім хнув.
— Хто ти?
— Я... Я трохи завагався, і 147 з розпачем зізналася.
Сол: Пфф!
Соул визнав, що його могло шокувати багато чого.
Правда про смерть пані Юли, право на успадкування Вежі магів, джерело тієї первісної проклятої крові...
Але ніщо з цього не спонукало б його буквально виплюнути слину!
— Кхм-кхму, Хейден, ты... як ти вирішив взяти участь в експерименті по пересадці душ?
Навіть зараз Сон не міг заспокоїтися.
— Пане, — 147, а ні, Хейден підняв голову на Сола знизу вгору. Через те, що він не міг добре контролювати вираз обличчя, він виглядав на подив невинно. — Ви тоді сказали мені, що учні, які не досягли третьої ранги до 30 років, напевно незабаром будуть забруднені і мутують. А мені вже 28. Навіть якщо ви мені допоможете, з моїми здібностями навряд чи зможу досягти третьої ранги до 30 років.
— Тому ти і вирішив на експеримент по пересадці душ?