- Що сталося, мала Водоросль? — Соул не розсердився. Він знав, що Волося щось виявила.
Малюк Водоросль, побачивши, що Сол опритомнів, відсунувся з вентиляційного отвору на стелі з'явилася темно-зелена ліана. Її тонкі гілки, наче людські руки, розкрилися і лягли перед Солом.
Сол простягнув руку, поклав її на долоню з листя і зосередив ментальну силу.
В одну мить він знову зайшов у світ лиани Чорноманського замку, відчувши її сприйняття.
В ліс Чорнобильського замку в'їхала карета. Вона вже проїхала по грибній стежці і ось-ось повинна була під'їхати до воріт.
« Хтось приїхав? » — сказав Сол. — Я зрозумів. Диявольська лівана, будь обережним. Якщо хтось ще таємно наблизиться, негайно повідом мені."
Темно-зелена гілка хитнулася, даючи зрозуміти, що зрозуміла.
Лиана - диявол. Це гігантська ліанина, яка росла під Чорним замком.
Вона простягається по всьому лісі Чорного замку, і, якби вона доклала всіх зусиль, то могла б стежити все, що відбувається в лісах.
Після того як Сол став тимчасовим власником Чорного замку, він наказав Дияволській Ліані працювати на повну потужність.
Зрештою, порівняно з досвідченими учнями третього рангу, його засоби самозахисту були все ще слабші.
Оскільки хтось приїхав, та ще й на кареті, то швидше за все без злих намірів.
« З того часу як я став тимчасовим власником Чорного замку, минуло лише три дні. Вежі магів ще не мали отримати новин. Значить, що приїхали, ймовірно, з Мо Бей, який у південну подорож звідси.
« Вони, мабуть, вже знають про Мокимоку смерть. Чи вони приїхали з візитом ввічливості, чи якоюсь конкретною справою? "
Соул знову згадав про те, що передала йому дияволський ліван.
« Під час їзди на колесах з’їхалися дуже глибокі вантажі. Чи це доставка матеріалів?»
Сол вийшов з магічного кола. Дівчинка Водоросль зняла його плащ зі крісла і подала йому.
Однією рукою він взяв плащ, струшив його і накинув на себе з голови до ніг.
Потім Сол швидким кроком покинув лабораторію і спустився по сходах.
З його рухом на стінах відразу ж виросли численні чорні ліани. Ліани без листя, товсті, як пітони, ковзали по стінах і перепліталися та видавали звук, схожий на тертя шкіри.
Вони, наче гігантські чорні щупальця, йшли за Солом і разом з ним підійшли до воріт Чорнобильського замку.
Наступної секунди Сол простягнув руку і відкрив двері, і відразу ж побачив придворного мага Брі, який щойно піднявся по сходах.
Соул трохи положився.
- Давно не бачилися. Ваша аура стає все більш грандіозною, пане Сол - на обличчі Брі відразу з'явилася сердечна усмішка.
- Доброго дня, пане Брі. Що привело вас до Чорного замку?
« Незабаром прийде час доставити матеріали в Чорний замок », — сказав придворний маг Брі, звичайно, на карету позаду себе. - Я подумав, що пан Сол вже став тут тимчасовим господарем, але може у вас є якісь потреби і я саме зможу вам допомогти.
Соул глянув на карету. На ній були слабкі магічні коливання, але він не відчував присутності інших людей.
— Проходите. Я ще не дуже добре знайомий з справами тут, але скоро мене змінить інший учень. Тоді, можливо, вам доведеться надіслати ще одну людину.
— Це, звичайно, не проблема, — з усмішкою зайшов Брі. — Вам допомогти занести вантаж?
— Не потрібно, — глянув Сол іскоса. — У мене тут вистачає робочих рук.
Вони увійшли в довгий уузький коридор і опинилися в трохи більш просторому залі.
Тут Мокімоки все розкішно відділив, і це місце якомога краще підходило для прийому цих придворних учнів магів.
Поки вони входили у замок, з-під землі висунулися темно-зелені ліани і полізли до карети.
Магічний захист на кареті був знятий, і лисиці без жодних перешкод увійшли всередину, підхопили великий, добре запечатаний ящик і занесли його через задню двері замку.
Поки Диявольська лівана працювала вантажем, учень мага Брі вже сидів на м’якому зручному дивані і розховував смак Солу.
— Чи ви щойно їх посадили на стінах? Ви побачите набагато більше, ніж перша диявольська ліва.
На словах він хвалив, а насправді у придворного мага Брі всередині все стискалося.
У цих чарівників, які спеціалізуються на темряві у всіх такий дивний смак! Хто садить на стінах такі негарні вийняткові рослини!
Особливо ті чорні безлисті лиани, які час від часу підриглися, більше нагадуючи сплетених чорних пітонів.
Від цього виду у Брі всередині все стискалося, але на обличчі йому доводилося підтримувати вуличну посмішку.
Соул не знав, що у Брі від Малюки Водоросль от-ось почнеться напад трипфобії.
Він спокійно розмовляв з Брі, а сам таємно поєднав руки і міцно стиснув їх.
З великої сили його руки почали топтати.
- А що за звук? — Дивно зупинився Брі і озирнувся.
« Мабуть, це мої ліани, — хоч руки й хворіли, але Сол не змінився в обличчя. — Вони трохи живі, ніж диявольська лівана.
Сказавши це, ліани на стіні засунулися ще активніше.
Кутки губ Брі дёрнулися, і він так і не зміг знову видати лицемірну похвалу.