- Світ свідомості однієї людини дуже хрупок. Зазвичай маги, які спеціалізуються на душах і готові до самогубства, затягують людей у світ свідомості для останньої відчайдушної боротьби.
Коли Аґу сказав це, то раптом зрозумів, що ця ментальна платформа Сола не така вже й проста.
Не кажучи вже про таємниче зоряне небо над головою, про кам'яну платформу під ногами, яка могла змінюватися за його бажанням і про того чарівного щоденника в руках господаря, який міг насильно видаляти опоганення та відновлювати духовну свідомість... Навіть багато офіційних магів не могли так просто змінювати свою свідомість, як Сола.
Подумавши про це, Агу поправився:
— Звичайно, господар не є звичайним магом. Щоденник у ваших руках має здатність насильно поглинати свідомість інших.
Він подумки зітхнув.
— Але, заради безпеки, поки не дійде до крайнощів, не затягуйте сюди свідомість мага другого рангу. Маги другого рангу самосвідомість вже дуже сильна, і вони часто заздалегідь готують засоби захисту від нападів на духовне тіло.
Сол кивнув. Агу был прав.
Агу і Мортон обидва були колись офіційними магами другого ранга, і їх досвід та думка були дуже цінними.
Але Сол не знеохочувався. Його ментальна платформа, з щоденником в якості Локатора була дуже стабільною. І межа Дніника була безумовно не на рівні мага другого рангу.
Але не було потреби пояснювати їм це.
— Я розумію. Метод бою з використанням ментальні платформи - це тільки ідея. Ми ще не вирішили навіть основних проблем. І вони будуть вирішувати одні питання.
Почувши це, всі зрозуміли, що він вже твердо вирішив перетворити ментальну платформу в свідоме поле бою.
« Тепер ми можемо робити попередні кроки, — сказав Сол з непроникним обличчям його напруження. — Зовнішній напад на духовні тіла інших.
— Я збираюся злити « духовне щупальця», — Сол помахнув своїм бджолярцем восьминіг, даючи зрозуміти, що це і є те, про що він говорить, - заклинання 2-го ранга "Мацке дотик", яке я зараз вивчаю. Не знаю, чи є у когось досвід і думка на цей рахунок?
Сказавши це, два щупальця Сола переплелися.
Коли інші схрещують руки на грудях, вони перетинаються один-два рази, а у нього - десяток.
Цього разу першим знову заговорив Агу. Будучи колишнім бібліотекарем Вежі магів, він мав дуже багато теоретичних знань.
— “Мічне домагання ” є також чаклунством у темряві, але воно здебільшого руйнує фізичне тіло. Якщо господар хоче додати до нього « духовне доторкання », то він буде наноситися як тіло, так і душу. Але перш ніж це зробити, нам потрібно вирішити проблему відторгнення двох заклинань ...
Ледве Агу договорив, як під ногами раптом затремтіло.
Він поспішно замовк і з подивом подивився на Сола, але виявив, що й той із здивуванням дивиться по сторонах.
- Час вийшов? — обережно запитав Агу.
— Можливо, Сол спершу відчув нестабільність простору.
Він вже залишався в ментальній платформі дуже довго, набагато довше, ніж минулого разу, що було досить задовільно.
Але переривати мозковий штурм на півдорозі було трохи прикро.
— Агу, Мортон, Герман и Ан... — Сол на півслове замовк. Ця новонароджена душа, що злилася і вродила Анжели, ще не придумала собі ім'я.
Троє, почувши свої імена, відразу перетворилися на чорні сторінки і повернулися в щоденник.
Єдина дівчина, яка залишилась, стояла на місці і раптом посміхнулася.
— Я саме думала, яке ім'я вигадати. І тільки коли господар мене покликав, я зрозуміла. Насправді, хоч би як мене звали, я залишуся собою, моя суть не зміниться.
Її вказівний палець ковзав по лінії губ.
- Якщо пан так мене назвав, може це доля.
Вона підійшла до Сола, трохи нахилилася і підняла підборіддя, надула губи, а очі її загатили. — Дякуємо панові за ім'я--
Дівчина з невідомим середнього віку кілька століть застосовувала свої чари до свого господаря.
На жаль, емоційні коливання Сола ще не відновилися. Він тільки пильно дивився на миле обличчя А і холодно вимовив одне слово:
— Вернись.
Шестирунка дівчина, тепер вже на ім'я Ан, втягнула шию і миттєво перетворилася у чорний промінь світла, який потрапив до щоденника.
Наступної секунди платформа затремтіла ще сильніше, і чорний екран з гуркотом впав на підлогу, але не розбився.
Білий халат Сола, наче вода, стиснений з нього, знову перетворившись в чорний плащ учня.
Щупальця восьминогів стиснули і знову стали називати довгими людськими руками.
Соул на мить закрив очі, а коли знову відкрив, він уже повернувся в лабораторію Чорнобильського замку.
Він тільки - но відкрив очі, як зелень почав швидко розсіюватися від шліфувального каменю.
Різні емоції, наче пробитий рідник, почали бити ключем.
А світ перед очима Сола як і раніше гойдався.
Він зібрався з думками і зрозумів, що його трясе мала Водоросль.
Виявляється, він не вичерпав ліміт часу, а його просто примусово « видерли з розетки».