Рука-дух помсти спочатку хотіла жалібним голосом розмістити до себе Сола, викликати співчуття, але в цей момент кривава хвиля вже почала затікати у вікно і ось-ось повинна була досягти її. Вона поспішно затопила, виклавши все як на духу.
Вона через бронзові двері!
Соул відразу зацікавився. Розуміючи, що час короткий, він більше не ставив запитань і простягнув руку до неї.
— Иди сюда.
Рука була в захваті і, відштовхнувшись пальцями, підстрибнула.
— Пане, я буду слухняно сидіти у вашій руці. Якщо вам щось знадобиться, можете мені говорити.
Сидіти в руці... вирішувати проблеми?
У Сола раптом промайнула ця дивна думка, і кутки його губ дрнули.
- Не потрібно. У мене є для тебе інше місце.
Не встиг він договорити, як щоденник раптом розкрився і, за його бажанням, перехопив руку-духа.
Але, на його здивування, щоденник не виділив для неї окремої чорної сторінки, а просто влив її у те, що була розміром в дві третини.
І ось, на очах Сола, неповна сторінка з великою швидкістю закрилась і стала цілою.
« Це... рука не перетвориться на того безумця? "
Ледве Сол прибрав руку-духа, як почув, що хтось наближається.
Він швидко обернувся і з подивом побачив, як срібний метелик завбільшки з долоню, своїми тонкими вусиком та захищає старого коміра.
Вона летіла тяжко і кілька разів мало не упустила його в криваве море.
Але вона наполегливо продовжувала, і врешті-решт, благополучно кинула його в дзвонику прямо на Сола.
Сол підхопив його, перевернув і побачив ... старого божевільного?
Кошмарний метелик Панні в цей момент була дуже слабка. Вона навіть не могла підтримувати вигляд Панні.
Кривава хвиля з’явилася в кімнату, стікаючись зі всіх боків до центру. Вона швидко досягла мертвої Анжели і жадібно поглинула її.
Саме тіло Анжели виграло для Сола кілька хвилин.
- Я зараз відкрию двері. Будь ласка, виведи і мого брата.
— Брата? — Дуже вразився Сол. Він подивився на старого безумця і раптом все зрозумів. — То це він - Ада?
— Да.
- А той, якого я бачив раніше...
— Лише чоловік, якому я вклала спогади брата, не зважає на Пана.
— Ада... Брат надто довго про мене дбав. Його досягнення вже перевищили межу для звичайної людини. Але щоб втекти від переслідування того мага, я мусив весь час залишатися в тілі Панні і йти за ним.
— Пізніше, коли я трохи відновила сили, то знайшла йому заміну. А брата залишила поруч. На жаль, його ментальний стан завжди був поганим. Він часто повертався в ту ніч, коли було знищено наше село. У ту ніч, коли він залишив тебе одного.
« Так значили крик старого безумця про те, що село знищили варвари. Це була та ніч, коли було знищено село, де жив колишній Сол", хоча він і не пережив тієї жахливої ночі, але зараз йому стало трохи сумно.
виведи його звідси. Я заберу його найболючіші спогади. Тобі не потрібно про нього піклуватися, просто дай йому трохи грошей, щоб він міг продовжувати жити в якомусь звичайному місті.
Метелик ледве ширяв у повітрі. Вона дивилася на Сола, але її очі весь час були спрямовані на старого безумця.
Цей старий безумець, ні, Ада, дійсно був єдиним вижилом з усього села. Його сестра, його земляки — усі вони вже давно померли в різних кутах, зігнили і вимерли.
« Неможливо довго залишатися в одному тілі. Звідки у мене взялися ці почуття? Я, мабуть, забруднена».
Сол почув шопот Панні.
У цей момент, поковтнувши тіло Анжели, хвиля знову почала наступати.
Панні зрозуміла, що часу більше немає. Вона раптом змахнула крилами, розвернулась і з усієї сили вдарилася об кришталеву кулю над головою.
— Ха-ха, Кісмет, хоч ти і так довго мене тримав, так давно переслідував, я все одно не дозволю тобі домогтися свого!
Здавалося б, твердий кришталева куля від удару тендітної метелика з тріском розколовся на осколки, які розлетілися в усі боки.
І в ту ж мить, коли розбився кришталева куля, срібний метелик також почав розсипатися.
Ключем до відкриття єдиного шляху для порятунку з цього проклятого міста, виявляється, було життя Панні!
Оглянувшись, Соул побачив надзвичайно примарну милу дівчинку, яка посміхалася йому.
« Це сумна доля. Сила, яка дозволяє дивитися в минуле, врешті-решт отрималася простому учневі, який навіть не став офіційним магом."
« Увійшовши, тікай не оглядаючись. Не дай Кисмет себе зловити, і не говори нічого, що пов'язано зі мною! Інакше... Ти станеш найкоротим з усіх спостерігачів історії».
Після того як панні її казна стала круглою аркою.
Соул знав, що це єдиний вихід.
Він кликав на спину старого безумця, помазував незрозумілу тугу в серці і швидко кинувся до арку.
У той момент, як Сол увійшов в арку, він раптом відчув, що у його очі вдарив яскраве світло. На мить вони страшенно захворіли, і з них потекли сльози.
А після того як Сол покинув дзвіницю, кривава хвиля, залишивши тіло Анжели, знову ринулася вперед і заповнила всю кімнату.