Бам!
Нарешті величезний мідний дзвін впав на підлогу. Мови полум'я, як миша, розбіглися у всі боки.
Дехто з тих, хто отримав магічну охорону від своїх учнів, нагромаджуючи гасла.
Після падіння дзвона під ланцюгом, на якому він висів, залишився ще один предмет.
Це було схоже на кришталеву кулю, наповнену червоною рідиною.
Рідина вже заповнила більшу частину кулі, здавалося, продовжувала прибувати.
Це виглядало як мініатюрна копія Мофань.
« Це і є джерело прокляття цього міста?» — був дуже схвильований Біллі, дивлячись на кришталеву кулю.
Але зараз прокляття було у своїй найсильнішій фазі. Навіть якби сюди прийшов офіційний маг, навряд чи він зміг би забрати це джерело.
Раптом всередині кришталевого балона з’явилася червона точка світла. Крапка випустила два промені, які вдарили у стінку кульки і відбиралися двома маленькими точками світла.
Пройшовши крізь кришталеву кулю, Лути з’явилися у дзвіниці і вилетіли через вікна та побігли в розбурхане криваве море.
Подивившись на світло, Сол зрозумів, що вони вказують на дві міські брами.
— Тепер двері відчинені, але лише на три хвилини.
— Идём! - Біллі був більш досвідченим. Він відразу злетів, щоб забрати Анжелу.
Але наступної секунди почувся крижаний сміх Панні:
— Ця дорога до спасіння має обмеження. Прийдуть двоє людей.
Хоч і невідомо було, чи казала Панні правду, але атмосфера в дзвони відразу стала жахливою.
Погляди Біллі і Сола зустрілися, наче в повітрі зіткнулися дві блискавки.
Соул знав, що у відкритому бою він не зможе перемогти Біллі, а Анжела була для нього дуже важливою.
Але й поступатися своє місце Сол не збирався.
« Якщо Біллі дійсно нападе на мене...» — боковим зором Сол стежив за Анжелою, а кінчики пальців його правої руки поступово ставали прозорими.
Цього разу Анжелі не треба було підказувати, що Сол напевно націлиться.
Вона, підтримуючи захисне заклинання, швидко сховалася за спину Біллі, щоб він повністю її закрив.
« Заходь, — сказав Біллі, стоячи спиною до Анжелі, і раптом трохи привідкрив свій захисний бар’єр.
Обличчя Анжели просяяло. Вона зрозуміла, що Біллі збирається її захищати.
Заклинання учня третього рангу напевно було краще її. Анжела без вагань пірнула під його захист.
Анжела подивилася на Солу, і в її серці зародилося щось самозадоволення.
« Що ти маєш такий талант? Хіба ти зможеш перемогти Бі ...."
Плюх!
Біль від пронизованого живота миттєво перервав самовдоволеність Анжели.
— Ха? — З недовірою подивилася на руку Біллі, яка встромила їй у живіт.
Не встигла вона опам'ятатися, як Біллі відразу ж витягнув руку.
У його руці був запалений блідо-сірий твердий предмет, з грубою, нерівною поверхнею, схожої на безмарний камінь.
- Хоча й рано, але думаю вже може розмножуватися самостійно.
Цей камінь відразу ж було зметено Біллі, лише на мить мигнувши перед Солом.
Потім він виштовхнув її з захисного бар’єра, і вона зійшла на ноги.
- Чому? — Анджела не могла навіть підняти голову.
Але Біллі зовсім не звертав на неї уваги. Він тільки, дивлячись на невтомного Сола, сказав:
— Не напрягайся. Тепер залишилися тільки ми вдвох.
Раптом у вікно з’явилася хвиля. Кривавий приплив вже дістався сюди.
А кришталева куля над головою почала нестабільно мерзнути.
Соул не здивувався жорстокості Біллі по відношенню до Анжелі. Він тільки не очікував, що той нападе в такий критичний момент.
« Що це?» — подумав Сол. — Вибачення за те, що допоміг Мокімоки напасти на мене? »
Білі кивнув Солом і, повернувшись, встав на віконну раму.
Цей чоловік у справах вигоди не вагався ні секунди.
Соул розумів, що зараз не час для рахунків. Він поспішно застрибнув на інше вікно.
Але, побачивши напрям до воріт, він завмер.
Червоні промені з кришталевої кулі дійсно вказували на дві міські брами, але тепер вони були повністю затоплені кривавою водою.
Тобто, якщо вони підуть по червоної лінії, то перш ніж залишити місто, їм доведеться пірнути під воду.
Але ця червона хвиля і була найбільшою атакою цього прокляття. Невже вони, втікаючи, врешті-решт, все одно будуть змушені кинутися в альву криваву хвилю?
У цей момент червоний промінь світла, що виходить зверху, раптом блимнув.
Біллі більше не вагався. Він відразу вилетів назовні, ніби вирішив пробиватися крізь криваву хвилю.
Однак Сол помітив, що спочатку він полетів над водою і йшов за червоною лінією. Мабуть, він збирався долетіти до міської брами і швидко проскочити крізь воду, щоб скоротити час контакту з хвилею.
Сол літати не вмів. Хоч Малюка Водоросль і могла його нести, але через воду майже не залишилося будинків, які б були повністю затоплені.
Якби він хотів пройти, йому, ймовірно, довелося б деякий час плисти у воді, а його магія могло не схопити, щоб витримати атаку прокляття.
Обломки, які плавали на воді, були занадто маленькими і крихкими, щоб витримати його вагу.