Біллі вів їй у тіло особливу отруту. Якщо він не давав їй тимчасового протиотрута, вона не могла відійти від нього далі ніж на сто метрів.
Інакше біль з живота поширився по всьому тілу.
А у що в підсумку перетворилася цей біль ... Анжела не наважилася перевіряти.
Біллі був упевнений, що Анжела не стане ризикувати життям, перевіряючи дію його отрути, і дуже спокійно поклав руку на міські ворота.
З його долоні виділився блідо-зелений газ і поширився по воротах.
Цей газ мав велику роз'їсть. Коли він підійшов до воріт, то просів у них велику діру разом з засувом.
Незабаром діра настільки розширилася, що в неї міг пройти людина у повний зріст.
Біллі, не чекаючи Анжели, зайшов у містечко.
Анджела, зберігаючи певну дистанцію, неохоче переступила через уламки.
Анжела раптом почула шум води.
Це був не звичайний шум потоку.
Цей звук нагадав їй про великий потоп, який колись сталося в її рідному місті.
Бурна ріка з руйнівною силою сносила всі будівлі на своєму шляху.
Усі, хто на шляху повені, втікали чи ні, не могли врятуватися.
Врешті-решт, їх затоплювали і змішували з брудом, камінням та гілками. Вони ставали частиною потопу, допомагаючи йому сіяти ще більші руйнування.
Анжела прикусила губу, її обличчя помаранчело.
У цей момент її ліва рука раптом піднялася і зачинила їй обличчя.
що ти зараз мені не заходиш? — Легко сказала Анджела. - Чому ти раніше не сказала це Біллі?
Анжела знала, що це зла воля в її лівій руці попереджала про небезпеку.
Вона знала, що буде небезпечно.
Анжела, важко ступаючи, пішла за Біллі.
Вони деякий час йшли головною дорогою.
На одному з перехресть Біллі раптом, наче щось зауваживши, різко звернув в правий провулок.
Анджела, побачивши свою фігуру з забігом, поспішила побоюючись його втратити.
Однак Біллі, ввійшовши в провулок, не пішов далеко. Він стояв біля воріт невеликого подвір'я.
Анжела поспішно загальмувала і виглянула на двір перед Біллі.
- Що тут особливого? — Анжела подивилася на зламані ворота. — Здається, що цей двір належав біднякам.
— Тут щось було, - Біллі дивився тільки на двір. — Мої мухи зникли.
— Нехай ваш дух помсти зайде і подивиться, — кивнув Біллі в сторону Анжели.
Після того як Анжела покинула Башню магів, вона кілька разів проводила ритуал « квітів смерті».
Оскільки духи помсти, залишені Біллі, були хорошими якостями, а їх кількість була набагато більше ніж у Башнші, Анжела швидко замовила кілька слугами-духами мстити.
Якщо виникала якась небезпека, можна було відправити їх на розвідку.
Це була реальна вигода, і тому образа Анжели на Біллі трохи потиснула.
Саме тепер і потрібно було використовувати дух помсти.
На її прекрасному обличчі раптом з'явилося ще одне, напівпрозоре, потворне і страшне.
Коли це обличчя з’явилося, воно почало відчайдушно намагатися вирватися.
Але між ним і обличчям Анжели наче був клей. При відкритті розчавився тріскот.
Красиве обличчя Анжели спотворилося. Очевидно, вона відчувала біль через це розділення.
Щоб швидше закінчити муки, вона стиснула зуби і відкинула голову назад.
З тріском обличчя нарешті набуло свободи.
Він відразу спробував втекти.
Відокремившись від Анжели, обличчя помсти виявилося прямо перед подвір’ям і тому воно пряміком кинувся всередину.
Це врятувало Анжелу від потреби виконувати наказ.
Але в той самий момент, як це страшне обличчя ввійшло у двір, Біллі та Анжела раптом почули шум прибою.
Цей звук Анджела вже чула, увійшовши в містечко, але незабаром він зник і вона розраховувала це якимось особливим магічним ефектом, не дала цьому особливого значення.
Але наступної секунди з щілини у заколотеному дошками вікні в далекому кінці дворика потонула алая рідина.
Рідина ставала дедалі більшою, і вона з неймовірною швидкістю розтікалася, поступово перетворюючись у червоне море.
Звук червоної калюжі, що б'ється об стіни будинків, нагадував шум морських хвиль, які розбиваються об скелі.
Біллі відступив на крок, його обличчя миттєво похололо.
- Йдемо! — Тихо крикнув він і, розвернувшись, побіг.
Анжела ще не встигла усвідомити небезпеку, як її хтось сильно дёрнув за комір.
Вона, спіткнувшись, відступила на кілька кроків, а потім, завдяки своїй спритності, розвернулась і побігла за Біллі.
- Мій дух помсти ще не повернувся.
— І він не повернеться, — холодно сказав Біллі. — Нас обдурили! Це не місце для вирощування прокляття. А вже готова проклята область.
« Відібрали тільки тебе» — подумала Анжела, крадькома закочивши очі позаду Біллі. — Я з самого початку не хотіла сюди входити.
Біллі стиснула зуби і виглядала дуже незадоволеною.
— Той цвинтарський квадрат зовні - це не допоміжний ритуал для прокляття. Це просто приманка, щоб ті, хто трохи розбирається в вирощування проклять, не утрималися і увійшли.