« Якщо я можу доторкнутися самого щоденника лише в цій формі, то... Щоденник мага смерті - це не спадщина, яку я отримав з цим тілом. Це він вибрав мене!"
Якби не тремтячи від хвилювання кутки губ, то зараз Сол, тримаючи в руках щоденника, стояв би з видом глибокодумного і упевненого майстра.
Але радість усмішки Сола протрималася недовго.
Коли він акуратно перевернув форзац і, як і очікував, побачив першу золоту сторінку, його брови злегка нахмурилися.
« Ця золота сторінка все ще не відповідає. Невже я поки не можу нею керувати? "
Соул спробував кілька методів, але не давала жодних відгуків на золоті сторінки.
« Гаразд, подивимось на інші сторінки. Може, в просторі свідомості з ними відбулися якісь зміни».
Соул вирішив подивитися на білі сторінки.
Коли щоденник вперше з'явився перед ним, він був відкритий на середині, і на ньому відразу почали з’являтися слова.
Соул ще не бачив, що було до цього.
Йому було цікаво: якщо на першій половині Днівника теж є записи, то чи вони не описують життя його попереднього власника?
Але коли він, повне цікавості і благоговіння, перекинув першу сторінку, його очі раптом застигли.
« Це? Чому тут ще одна золота сторінка?
Він був абсолютно впевнений, що, коли він вперше побачив золоту сторінку і, не знаючи, як з нею робити, переглянув, щоб подивитися на новообречену половинку чорної сторінки, за золотою слідувала звичайна біла.
Звідки взялася ця золота сторінка? І коли вона з'явилася в щоденнику?
« Тепер я не тільки і досі не розумію, для чого потрібні золоті сторінки, але й звідки-небудь з'явилася ще одна... Коли вона з'явилася?»
Він закрив очі, згадуючи про те, як останнім часом користувався щоденником.
« Я не звертав особливої уваги на те, як перегортаються сторінки, тому можливо, що друга з’явилася вже давно, а я й не помітив. Але золоті сторінки такі таємничі, не могли ж вони з'явитися просто так."
Соул пригадав, як з’явилася перша золота сторінка.
Буря душ, темне море після втрати свідомості, величезне сонце над головою, через яке можна було пройти ...
Хоч і було багато аномалій, але в основі всього цього стояв той нервовий хлопець — Віктор.
Ні, не Віктор...
« Цікаво, що я забув його ім’я» — Соул потер лоб. — А, Кісмет.
« Остать» — раптом згадав Сол одну річ, на яку він не звернув особливої уваги, і яку навіть Господарвіль Вежі забув про це!
"Той хлопець присилав мені листа".
Те туманне писання, що його прочитав Сол, зникло.
« Перша золота сторінка точно пов’язана з Кісметом. І друга, боюся, теж.
Соул вважав, що друга золота сторінка теж була справою рук Кісмета.
« Після того як я отримав першу золоту сторінку, ставлення цього хлопця... Схоже, що трохи змінилося» - оскільки вже виникла така здогадка, Сол відразу почав згадувати всі деталі Кісмету.
« Чи його лист, який він мені потім надіслав, був не просто провокацією? Якщо він дійсно хотів передати мені другу сторінку, то він, ймовірно, знає і про існування щоденника".
« Я все ще дуже мало знаю про нього. Поки що краще триматися від нього подалі."
Хоч друга сторінка, можливо, і була прислана Кісметом, але Сол все ще не міг визначити його мети.
Але, пригадуючи його манеру вбивати чужими руками, Сол все ж таки вважав, що треба бути обережним.
Хто знає, яка ще таємниця ховається за цим "подаром".
Після того як Сол думав про мету Кісмета, він продовжував вивчати ці дві сторінки.
Він обережно потягнув їх. Золоті сторінки на дотик були такими ж, як і в той раз на морі. Нежними, як шкіра немовля. Хоч би як Сол намагався, він не міг залишити на них жодного сліду.
І місце з'єднання сторінок було бездоганним, наче ці дві сторінки спочатку були в щоденнику.
« Я не розумію. Проте, хоч щоденник називається щоденником, але всі записи на ньому з'являються самі, а не я їх пишу. Я б одного разу зміг залишити свій запис. Тоді я, напевно, зміг би керувати життям і смертю інших»
Соул почав фантазувати, щоб трохи розвіяти свій смуток.
« Днівник мага смерті... це тому, що я ще не став магом смерті? Чи тому, що в мене немає пера, яким можна на ньому писати? "
Соул похитав головою і, нарешті, здався. Він знову перегорнув сторінку. Наступною була біла.
Хоч цінність золотих сторінок мала бути вища, ніж у білих, то золоті сторінки також були неконтрольовані й більше несподіванок.
На наступній білій сторінці були слова.
І цих слів Сол, коли щоденник перевертався ніколи не бачив.
Невідомо, чи їхні щоденники навмисно приховували їх.
Але цього не знав Сол.
Лише формат був таким самим, як і ті записи, які він бачив.
Соул швидко пролистав далі. Більшість наступних слів він також не знав.
Крім того, деякі ієрогліфи були дуже дивною формою. Коли він дивився на них, йому здавалося, що поруч хтось ходить.