Але Солу все ж було цікаво подивитися, як виглядає той, хто піддається впливу.
До того ж, в цю жінку, яка привела його на шлях мага, він все-таки вірив.
Конша також попрямувала одне око на чоловіка в кімнаті і холодно сказала:
— Джеро, якщо тобі дійсно цікаво, я можу познайомити тебе з Хільхіджес.
Конша підняла руку і ввела ліворуч від себе, ніби там дійсно хтось стояв.
На мить навіть усмішка на обличчі Лоя застила.
Ніхто не знав, чи це жартує Конша, але всі люди, які хоч щось знали про ельфів, зрозуміли: чим більше відомо про амтанські ілюзії, тим легше піддатися забрудненню.
А от Джеро в кімнаті, на здивування, з абсолютно безтурботним виглядом схрестив руки на грудях, підійшовши і злегка нахиливши голову у ту сторону, куди заказувала Конша, сказав:
Чудово! Привіт, Хільхіджес. Мене звати Джеро, учень мага третього рангу, спеціалізація на погодній блискавиці. Я люблю жінок з незвичайними здібностями. Не хочеш подружитися?
Джеро нічого не відповів.
Але він вів себе так, ніби щось почув, і продовжував кивати.
Соул відразу зрозумів, що Джеро бреше, або, точніше, грає.
Тому що, судячи з того, куди було спрямовано більшість очей Конші, якщо ліворуч від неї і стояв хтось, то його обличчя мало бути як мінімум на півголови вище, ніж у Джеро.
Соул не хотів брати участі в цьому фарсі. Оскільки вже на Конші не було ніяких слідів ельфів, він вирішив залишити це і, обійшовши Джеро, перший увійшов до кімнати.
Кімнату було залишено, як для дитячого утренника. Стулия стояла в колі, залишаючи вільний центр і передню частину.
У центрі кімнати стояли два сувоє, кожен з яких заввишки 2 метри.
Соул відчув від рукописів слабкі магічні коливання.
На пергаменті, мабуть, були намальовані магічні кола, ось які - було невідомо.
Але оскільки вже вони стояли в центрі кімнати, можливо, він скоро дізнається.
Те, що Сол зайшов до кімнати, наче включило перерваний Коншай мультфільм. Всі відволікалися від входу.
І частина мислення переключилася на Сола.
Він озирнувся у відповідь.
І справді, він побачив кілька знайомих осіб.
Біллі, якого він недавно бачив під час своєї нічної подорожі по східній вежі, сидів у найбільш далекому кутку. Він опустив очі і дивився в підлогу, ніби його зовсім не цікавило, що відбувається зовні.
Але Анжелі, яка таємно уклала з ним угоду, тут не було.
А поруч з Біллі сидів блідий Лайт.
На колінах у Лайта сиділа дівчина.
На вигляд їй було років шістнадцять-сім'я. Вона була одягнена в чорно-біле плаття покоївки. Юбка була закорочена і досягла лише колін.
На ногах у неї були білі панчохи вище колін, а на ступнях - чорні туфельки з овечої шкіри.
Цей одяг разом з блідою шкірою дівчини робив її схожою на вишукану ляльку.
Лайт, який раніше поправив волосся дівчині, підняв голову і побачив Солу й видав з себе слабку усмішку.
Він уже повністю виплатив борг Солу у сто окулярів, але потім постійно або мимовільно втікав від нього. Він навіть довго був на завданнях. Ніхто не знає, що його турбувало.
Через кілька порожніх місць сидів ще один знайомий Солу чоловік.
Колишній доглядач другого складу Кужин. Після того як Сола перший раз намагався звести і змусити винести свічку зі складу провалилася, він більше не зв’язався з ним.
Можливо, його налякав зникнення свого партнера Фергюсона.
Тепер високий і міцний Кужин, який сидів там, обережно відвернув свій цікавий погляд. Але через свою потужну статуру він все одно виділявся в кімнаті.
У кімнаті було ще багато знайомих осіб, але більшість з них Сол не знав на іменах.
Але найстаршого учня Байрона тут не було.
« Схоже, старший учень дійсно тримається осторонь від "Группи взаємодопомоги".
Він знайшов вільне місце біля входу і сів.
Через одне порожнє місце сидів худий учень другого рангу. Шкіра на обличчі і руках відливала металевим блиском.
Щось він нагадував Корі, ймовірно, теж спеціалізувався на стихії металу.
Невдовзі після того, як Сол сів, Джеро, який раніше грав виставку біля входу, похитуючись, зайшов до кімнати.
Кай і Конша також увійшли по черзі.
Схоже, Ло Кай все-таки не зміг перешкодити Конші увійти.
Але Конша, розуміючи, що їй тут не раді, вибрала місце, де по обидва боки від неї було по три порожніх стільці.
Проте Джеро, який зайшов першим, оглянувши кімнату, підійшов до Сола і сів між ним та тим лихим учнем з металевою блиском, закинув ногу на ноги.
М’язи учня по інший бік від нього помітно напружилися. А Соул, не знаючи цього Джеро, просто опустив голову і мовчав.
Ло Кай, який увійшов останнім, закривши за собою двері, сказав:
— Рівно дев'ять. Схоже, інші зайняті і прийти не зможуть. Але на цій зустрічі більше ніж десять осіб, і багато старших учнів щойно повернулися з завдання. Думаю, ми зможемо багато чого навчитися.