Соул моргнув, змінивши позу, щоб обміркувати цю « головоломку ».
— Маг другого ранга? Як він дійшов до того, що піклується бібліотекою?
На вигляд Агу Сол не міг визначити його расову належність.
✔ Через мою расу мене постійно переслідували. Пізніше я загинув від руки мага третього рангу з клана Горса. Зрештою він витягнув мою душу і перетворив мене на вічного слугу.
« Вічний слуга, не дивно, що він сам запропонував служити мені сто років», — зачитав губами Сол.
— Мені трохи цікаво, до якої раси ти належиш? Якщо це питання незручне або небезпечний для мене, можеш не відповідати.
"Ви нікому не розповісте, це не небезпечно".
✔ Я безликий.
Соул ніколи не чув про цю расу. Окрім несподіваних піднятих брови, він ніяк не зреагував.
◯ Безликі, наче тінь, не мають власної особистості. Ми можемо існувати лише замінюючи себе іншими.
- Тоді ім'я Агу — твоє власне, або...
Хоч Агу і був зобов'язаний відповідати на питання Сола, він на мить замовк, перш ніж написати нові слова.
-Це ім'я... дала мені доньку останнього чоловіка, якого я замінив.
Агу, схоже, теж мав власну історію.
Соул не питав про стосунки чоловіка чи його дочки.
- Що за раса безликі? Ви розмножуєтеся статевим шляхом чи поділом? — Як маг, Сол виявив свою зацікавленість знаннями.
Агу, схоже, вже звик до характеру магів і без особливого опору відповів.
✔ Ми народжуємося у Безсвітній бездінні, а також можемо розмножуватися поділом.
Не дивно, що Агу міг з легкістю розділити себе на три частини.
Соул про неї чув перед Безсвітною безодня. На уроках про Всесвіт було згадано вдалечінь. Це була якась просторова тріщина.
Але книжка більше нічого не розповідала, навіть не згадувала про те, що в Безсвітній день.
Соул розумів, що не варто копати далі. Він наказав Агу сидіти спокійно на чорній сторінці, щоб економити енергію.
Агу затих, і щоденник перекинувся на сторінку Мортона.
Соул більше не спілкувався з ним.
Цей колишній імператор теж був на порозі свого існування.
Щоб зберегти свідомість Мортона, Сол вирішив поки що не ставити йому питання доки не знайдеться спосіб поповнювати енергію чорних сторінок.
Тому і Герман щасливо зберіг свою свідомість.
Час, проведений за навчанням і експериментами, летів непомітно.
Минуло три дні, і Сол в сірому плащі вчасно з'явився на 13-й поверх східної вежі.
Згорнувши в коридор, він побачив ту саму кімнату для занять, про яку говорив Ло Кай.
Ло Кай, як головуючий « Гурпи взаємодопомоги», особисто зустрічав при вході учнів другого і третього рангів, що прийшли на обмінну зустріч.
Коли Сол наблизився, Ло Кай відразу залишив свого співрозмовника і підійшов до нього.
- Ти нарешті прийшов! Я вже думав, ти сьогодні не прийдеш, хі-хі.
— Я опоздал? — На ентузіазм Ло Кая Сол відповів лише коротке запитання.
— Нет, зараз... — Ло Кай дістав кишеньковий годинник. Рідкісним явищем у Башні магів, де переважно використовували піщані піщинки. — А, якраз остання хвилина.
— Проходи, хи-хи. Сьогодні дуже оживлено, прийшло багато учнів третього рангу. Думаю, серед них ти знайдеш знайомих.
У цей момент серце Сола тремтіло, і він раптом обернувся.
Через півсекунди Ло Кай також змінив погляд на спину Сола.
В кінці коридору, в темно-фіолетовому шовковому сукні, йшла Конша.
На диво, вона була без плаща і капюшона. Час від часу під час ходьби її бліді довгі ноги завалювали погляди.
І Конша, не ховаючи свого обличчя, своїми десятками налитих кров'ю очей дивилася в відповідь на тих, хто на неї п"явся.
— Конша, — на обличчі Лоя з’явився складний вислів.
- І ти збираєшся мене зупинити?
Конша вже підійшла до них. Всі її очі притиснулися до скляної стінки банки. Один дивився на Ло Кая, два - на Сола.
Але більшість очей були спрямовані вліво від неї.
Це змусило Сола звернути увагу на те, що було зліва від Конші. Але він не виявив нічого, коли з’являвся і попрямував туди ментальною силою.
— Нехай зайде, — почувся голос з кімнати.
Соул подивився і побачив біля входу чоловіка з посмішкою на обличчі.
Ця усмішка викликала якесь туманне занепокоєння, ніби він над кимось насміхався.
- Все одно я ніколи не бачив забруднених ельфами. Якраз це буде нагода побачити, — додав чоловік.
Його слова, наче іскра, кинута в стог сіна, відразу ж змінили атмосферу в кімнаті та за її межами.
Навіть Сол не втримався і подивився на Коншу, шукаючи на ній сліди осквернення.
Але, на відміну від інших, він не був так напружений.
Зрештою, він і сам недавно бачив ельфа й отримав вказівки від авторитетної особи.
Кілька зустрічей з ельфами не такі вже й страшні. Головне — зберігати тверезе мислення і не дозволяти ельфам, як реальним істотам, впливати на себе.
Виховування формується здебільшого підсвідомо, і найкращий спосіб уникнути осквернення ельфами - це якомога рідше з ними контактувати.