Він, з пробіркою в лівій руці і ножем у правій, заліз на ящик.
Стоячи на ящику, Сол був на одному рівні зі свічкою.
Він ножем відрізав маленький шматочок свічки і кинув його в пробірку, яку тримав під нею.
Соул присів, поставив ніж і пробірку біля ніг, знову встав і, доставши ліхтар, спробував запалити свічку.
Без жодних проблем свічка запалилася. Тільки вона була на шматок коротший за інших.
Соул обернувся і озирнув увесь склад. Всі свічки були однакової висоти.
Тільки та, яку він відрізав була коротшою.
« Свіжі в Башні горять вічно і ніколи не гаснуть. І ніхто їх не змінює. Чому ж вони всі рівні висоти? Неначе їх хтось точно вимірює».
Сол зістрибнув з ящика, взяв пробірку і ніж і повернувся до столу.
« Я думав, що якийсь слуга або учень спеціально змінює свічки. Але на другий склад можу входити тільки я і Господар. Значить, це все ж магія."
Подумавши про це, Сол раптом відклав пробірку, схопив ніж і знову побіг до великого ящика.
Він підтягнув його до зламаного свічника, на якому не було свічки. Знову заліз наверх і з силою почав відривати свічник від стіни.
Підвалина підсвічника була міцно прибита шістьма довгими цвяхами. Навіть з силою Сола йому довелося багато чого зробити, щоб відторгнути його.
Відірвані від стіни цвяхи під дією іннерції вилетіли з основи і зі дзвоном впали на підлогу.
Соул обгорнув ніж і свічник у ліву руку, а правою оперізував стіну в дірку.
Під основою стіни була маленька діра, з сантиметр у діаметрі. Всередині було темно.
Соул обережно підніс кінчик правого пальця до неї.
— Светло.
Тепле світло магічної кулі трохи сяяло нутро.
Усередині була не груба земляна стінка і не гладка металева труба, а щось зморшкувате та м'ясосте - схоже на кровоносну судину чи кишка.
На дні посудини був тонкий шар висушеного білого матеріалу.
Соул відразу повернув голову і подивився на свою ліву руку.
У основі зламаного сьвічника, який він тримав, теж був тонкий шар висохлої білої речовини.
« Це те саме? » — з цікавістю Сол спробував виковувати трохи білої речовини із труби.
Але лезо ножа було занадто широким, а шар речовини — надто глибоко. Не зламавши стіну, його було не дістати.
Соул вже збирався повернутися за сталевою голкою або пінцетом, але перед тим запитав себе: « А якщо я доторкнуся до нього, то це небезпечно? »
Щоденник не реагував.
Він сказав собі: « Це не небезпечно. - Врешті-решт, свічки є по всій Башні. У правилах сказано лише, що їх не можна гасити, але немає жодних вказівок торкатися. У моїй роботі мені часто доводиться з ними контактувати, і я можу їх випадково зачепити. Якщо нічого не сказано в правилах, значить самі свічки нешкідливі".
Коли Сол подумав про це, то поклав свій правий палець у трубу — щоденник мовчав.
Але коли він зігнув палець, то раптом відчув, що труба шевнула.
Ніби його раптом пощетали. Вона злегка стиснула.
Тремтіння була такою слабкою, що Сол навіть подумав, чи не здалося йому.
Він знову звунув руку і по хмарочосі. Ніякого руху.
Він, немов почесаючи легочко, пробув за смугою землі вздовж внутрішньої стіни.
Раптом труба дійсно знову шевнула.
Цього разу тремтіння було все ще слабкою, але коли Сол був готовий, то побачив її чітко.
Ця труба була живою!
І в неї, чорт візьми, була реакція на щоку!
Сол зі складним виразом на обличчі прикрутив відламаний підсвічник на місце. Звичайно, трохи білої речовини він теж зішкрябати, але ту «вену» більше не чіпав.
Потім він взяв обидва речовини і повернувся до столу.
Тепер на заваленому столі була невелика порожня ділянка. На ньому лежали: шматочок свічки, біла речовина з труби та білошкіру речовину зі свічника.
Соул взяв потроху від кожного і провів кілька базових тестів.
Після кількох раундів усі три речовини показали однакові результати. Можна було з упевненістю сказати, що це одна й та ж речовина — сама свічка.
« Свічки у свічниках проходять через труби. Тому їх не потрібно міняти, і вони ніколи не догорять".
« Свіжі на складі такі ж, як і зовні. Крім того, що вони можуть згаснути, вони не вкорочуються. Отже, і під іншими сьвічниками теж є жива труба."
Подумавши про це, Сола по спині повтікали мурашки.
Він підняв голову і озирнувся.
"Невже ми живемо в тілі якоїсь істоти?"
У холодному складі зберігалися різноманітні матеріали, у тому числі частини тіл різних істот. Навіть те, що їхні краї були рівно відрізані, не могло приховати їх передсмертні муки.
Вся жорстокість, кров і морок були сховані під рівноскладеними кам’яними плитами...
« Невже Вежі магів є чимось синтетичним? І тут запечатані незліченна кількість душі? "
Незліченні душі — це також незліченні образи. Тому в Башні ніколи не повинно бути темно.
Тому що темрява викликає прихований жах!
Труба за підсвічником змусила волосся Сола встати дибки, але не змогла зупинити його рішучість продовжувати експеримент.