Приманка, яку залишили для того, щоб затримати злого духу, мимовільно допомогла йому вибратися з печери в ще гіршу пастку.
Чи Біл шкодував?
Їм з Лайтом залишалося тільки, остерігаючись злого духу і стежкучи за людьми-головами позаду, шалено шукати вихід.
А злий дух був приємний і хвалив їх.
Він зробив крок вперед, дивлячись на їх сповнені страху і недовір’я обличчя.
— Ну що, з кого почнемо?
Він недбало пішов до однієї з учениць.
Решта негайно відкололися. А та, п'явшись назад, наткнулась на стіну з людей-голов.
— Цю - вам, — закричав злий дух.
— Ура! - Люди-голови з радісним криком покидалися вниз, поковтнувши дівчину.
У стіні була стіна колод.
Один з учнів, помітивши це, відразу ж кинувся бігти, але підбігши, побачив, що люди-голови вже знову зайняли свої місця, заробляючи колодою.
На землі залишилися лише голова тієї дівчини і дві її тонкі ноги.
І найгірше, вона з відкритими очима дивилася на те місце, де її шия тепер зв'язалася з кісточками.
А потім заридала.
Той, хто втікав від страху, захитався.
Він, розмахуючи руками, наткнувся на когось.
Потім він побачив сіру напівпрозору, з просвічувальними кістками, руку, яка лягає йому на обличчя.
І його білий дух був витяні.
Злий дух з заспіванням втягнув його у свої долоні і, повільно обернувшись, подивився на інших.
Зрештою, один з учнів почав завзято атакувати його, але ці низькорівні заклинання наближалися до нього і відразу розсипались.
— Атакуємо його всі разом! — Герман, забувши про свою помсту, крикнув Білу та його товаришеві. — Якщо ми не вб’ємо злого духу, то ніхто не виживе.
Хоч і не хотілося співпрацювати з ворогом, але зараз було ще ні. Учні магів не давали собі ради.
— Ладно. Нехай твої люди виграють нам час! — Біл відразу погодився.
Низькі заклинання проти злого духу рівня законного мага були даремними. Лише застосовуючи магію високорівної магії, вони мали шанс.
Іван відразу ж прийняв жорстоке рішення. Він звернувся до учня третього рангу, який залишився поруч з ним:
— Свідомість злого духа сплутана. Кидайте його людей, нехай поглинає їхні душі і відштовхується.
Той учень, який залишився, спочатку завмер і потім серйозно відповів:
— Да!
Герман віддавав наказ, не приховуючи і його підлеглі з жахом дивилися на нього.
Один з образних учнів відразу ж розгорнувся, щоб бігти, але виявив, що з-під землі виросли темно-зелені ліани, які міцно обкрутили його ноги.
Одна з ліан різко накочувалася в бік злого духу, кинувши йому одного із молодших учнів.
Злий дух, не розуміючи, що йому підкинули, легко вирвав його душу і почав « пережовувати ».
Побачивши, що злий дух дійсно відволікається, Герман, Біл і Лайт з полегшенням зітхали й відразу почали готувати свої заклинання другого рангу.
Але, мало Лайт зібрався зосередитися свою ментальну силу, як Білл його пнув.
Він уже збирався подивитися, що сталося, як почув милу історію Білла.
Очі Лайта блиснули, і він продовжував робити вигляд, що колдует.
...
Кілька молодших учнів, яких не схопили ліани, також були у паніці.
Вони знали, що коли ті, кого зараз схопили, помруть, то настануть їхні черги.
Під тягарем надмірної тривоги ніхто не сміявся чинити опір Німеччину, але й не всі були готові покірно чекати смерті.
Хтось почав прориватися крізь стіну з людей-головів. Вони, не шкодуючи, кидали в злого духу і людей-голов свої зілля та сувої.
Але низькорівні зілля та сувої молодших учнів не могли завдати шкоди злому духу.
До того ж, більшість учнів були дуже бідні і кожен мав по одному артефакти.
Ті, хто атакував людей-головів могли вбити кількох монстрів але тут же були розірвані і з'їдені іншими. Від них залишилися тільки голови і ноги, і вони стали новими людьми-головами.
І що найгірше, ці новонароджені люди-голови після короткого замішання повільно повертались до решти живих, пуська слини.
Кількість ворогів +n!
Цього разу ніхто більше не смів рухатися. Вони намагалися триматися подалі від злого духу, від безжалісних учнів третього рангу, з порушеними людьми-головами.
Вони могли лише стискатися в щілинах, сподіваючись, що не стануть наступною принадою.
...
А справжній Сол все ще сидів на щоденнику і, дивлячись на трагічні загинулих учнів, не відчував нічого.
Коли він побачив, як злий дух його руками поглинає душі інших людей, то лише подумав: « Чи не стане у нього навіть більш хаотичним свідомість після того, що так багато душ? »
« Поглинай, поглинаєш. Справді, цілі душі збільшують твою силу. Але й думки інших напевно впливають на ваше мислення. Може, і не доведеться мені втручатися, твоя сила сама розпадається."
- Хе-хе-хе...
Сол і злий дух розсміялися одночасно.
Спочатку їхній сміх був поділений, але поступово він ставав все більш синхронним.