Коли баланс сил зміниться, Сол зможе спробувати контратакувати і повернути собі своє тіло.
Але зараз, коли його свідомість була вигнана, він не міг керувати своїм тілом і, відповідно, не зміг пришвидшити процес поглинання.
Отже, чи зможе він розділити злий дух, наскільки може успішно контролювати себе, для Сола це було невідомо.
Перетворення теорії в реальність завжди пов'язане з великим ризиком невдачі.
Мовчазний щоденник під ним був його головною допомогою.
А тепер йому потрібно було чекати. Чекати на відповідний момент.
Соул, якому нічого було робити, просто сів на книгу, схрестивши ноги, і, як в театрі, спостерігав, що злий дух керує його тілом, крок за кроком підходячи до виходу з печери.
Як і в випадку невдачі, він помре й стане їжею для злого духу.
У цей момент група людей, хитаючись у печеру, вбігла до печери і зіткнулася зі злим духом та Солом.
Соул трохи випростався і озирнувся.
Перед ними стояв мускулистий чоловік, який з ніг до голови вкритий сріблом, подібним на сталевого велетня.
Срібнокожій Германн обернувся і наказав своїм людям:
— Не пускайте тих з беду. Якщо вони не нагодують тих людей-головів, то викиньте ще кількох!
Віддавши цей жорстокий наказ, він запитав у учня третього рангу, який стояв поруч:
— Зв'язався с капітаном?
Той, хто тримає в руках яблуко розміром з кулак, із тривогою відповів:
— Ні, ті люди-голови, здається, спотворюють поле.
Герман схопив його за комір.
— Звичайно, перекручують! Інакше чому, по-твоєму, ти їх спочатку не бачив? Знайди стабільний період, швидко передай сигнал, ми повинні зв'язатися з офіційним магом, щоб вибратися звідси! Черт...
Не домовившись, Герман обернувся і побачив в темряві « Солу ».
У його очах промайнула рідкісна радість.
Свисток!
Герман, ставши срібним світлом, швидко підійшов до « Солу » і зупинився перед ним.
- Малюк, тебе кинули друзями? Як це ти тільки зараз вибрався? — Герман схопив « Сіола» за шию і, злегка зтиснувши, змусив його задихатися, але не зламав йому шиї.
— Здатність вбити восьмиголового раба, а в небезпечному підземеллі постійно вибирати найбезпечніші шляхи... Це вже не пояснює удач.
Схвалений "Сол" примружився. Йому потрібно було трохи часу, щоб зрозуміти те що Іван каже.
Але перш ніж він встиг щось сказати, Герман кинув його своїм людям.
— Придивіться за ним. Коли повернемось, я особисто його протистозую.
"Сола" кинули до ніг одного з учнів. Той відразу присів, і з його долоні виросли зелені ліани, які намагалися обійняти шию « Сіола».
Але соковиті зелені листки, коли торкалися шкіри « Сіола», відразу ж пожовтелі, засохли і опали.
Учень ще не встиг здивуватися, що його магія не спрацювала, як « Сол» раптом підняв руку, схопив його за обличчя і з силою б'є.
Білий привид був з силою вирваний з його обличчя.
На місці очей, носа, рота і вух у привида були лише нерівні дірки, ніби з нього зідерли шкіру.
"Кожа" розірвала рот, намагаючись видати свій останній крик, але була відразу ж схоплена невидимою силою, спотворена і втягнута у долоню « Солу».
Все сталося так швидко, що коли « Сал» знову встав, усмішка ще не зійшла з обличчя Германа.
« Сол», відпустивши бездиханне тіло, оперившись на коліна, повільно встав. Його кінцівки виглядали трохи несприйнятливими, а рухи були схвильовані.
Але він з радістю усміхався.
- Хе-хе-хе... Знаєш, чому люди-голови загнали вас сюди? — Сола була нахилена, а вимова - дивно. - Бо я голодний.
Сказавши це, "Сол" кинувся на Германа.
Але реакція Германа була швидкою. Він миттєво перетворився на срібне світло і перемістився на три метри.
Інший учень, який опоздал "Сол" з жалем схопив іншого учня поруч із Германом.
У той момент, коли його долоню торкнулась грудей учня, ще один білий привид був вирваний.
На обличчі привида застигло наполовину сформований вираз жаху. Не встигши попросити про допомогу, він був втягнута у долоню "Сола".
А Герман, який став свідком усього цього, знову перемістився за спину своїх людей. Він намагався дихати рівно, але тремтіння в його голосі видавала його страх.
- Злий дух, злий дух рівня офіційного мага...
Насправді, і без слів Германа всі в печері, побачивши, як злий дух легко вбив двох учнів третього рангу, а ті не змогли навіть чинити опір, зрозуміли, з якою жахливою істотою вони зіткнулися.
Як і в той раз, коли їх загнали у печеру люди-голови, все знову в паніці кинулися бігти.
Злий дух боїться сонячного світла!
Слабкі злі духи від сонячного світла розсіюються, а навіть сильні слабнуть.
Але ті, хто вибіг з печери не були дуже щасливі.
Тому що зовні було не менш небезпечно. Все ті ж незліченні люди-голови і два учні з вежі, яких вони заблокували.
Біл і Лайт, притиснувшись спинами один до одного, відбилися від атаки людей-головів. На щастя, ті не збиралися їх вбивати, інакше з двох найсильніших учнів третього рангу як мінімум один був би вже мертвий.