Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Щоденник мага смерті

Щоденник мага смерті. Частина 169

0% of chapter read

Хоч Лайт назвав себе старим, але виглядав він не старий, навіть молодший за Байрона, років на двадцять з невеликим.

Якщо учень мага проводив над собою трансформацію, то це могло сповільнити старіння і за зовнішнім виглядом не можна було визначити його справжній вік.

Якщо ж він став офіційним магом, то його життя значно зросло. Отже, у світі магів не можна було судити про вік і силу за зовнішнім виглядом.

Коли вони розмовляли, той фіолетоволосий вже поділився з чотирма.

Він відкрив рот, і з нього вирвалося фіолетовий дим, який окутав чотири трупи. Через деякий час дим втягнувся у його рот, а на землі від трупів залишилася лише одяг.

Фіолетоволосий підійшов, щоб зібрати трофеї.

Байрон подивився на одяг і раптом сказав:

— Вони з "Сухопутного корабля"?

— Не моя вина, — відразу підняв руки Лайт. — Це вони, побачивши нас двох, напали. А характер Білла ти знаєш, він ворогів на місці вбиває. Я його не зміг зупинити.

— Люди з «Сухопутного корабля» зазвичай ходять разом, - насупився Байрон. — Він не боїться, що, вбивши кількох, наведе цілу юрбу?

— Нічого, — не тривожився Лайт. - Якщо прийдуть, то ми просто випустимо Білла.

У цей момент філолетоволосий Білл, розійшовшись з трофеями і засунувши руки в кишені, підійшов до них.

— Байрон? А в Долині сьогодні людно. Всі прийшли за скарбами. Але навіщо ти взяв двох второкурсників-баластів?

Побачивши Біла, Байрон побачив у його очах тривожність.

Він знав, що якщо люди з «Сухопутного корабля» напали, то це, ймовірно, через те що Білл і Лайт навмисне прикидалися слабкими.

"Сухопутний корабель" - це велика магічна організація. Коли бої були слабшими, ніж в Вежі, то звичайно не нападали на її учнів.

Отже, цього разу Білл сховав свою особу і спровокував їх на атаку, а потім вбив. Оскільки вони вже мертві, то Байрон мав лише надію, що це не призведе до подальших проблем.

— Ми не за скарбами. Але й тобі тут, здається, не місце? — Байрон сказав холодно.

— Хе-хе, грошей не вистачає, ось і прийшли з Лайтом позбирати мертві тіла, потиснув плечима Біл і раптом повернувся до Ніка й сказав: « А ти, Ніку, що тут робиш? Я пам'ятаю, ти у наставника Рама лист випитав, збирався в Мофань. Ну як? Не вкрав там потайки плоди? А то я наступного місяця за данью поїду, а там нічого не залишилося.

Так це Білл щороку їздив до Мофана за плоди?

Серце Сола еклило.

Так він за стільки років не знав, що Мофань торгує з варварами?

Коли Шеллі перед смертю говорив, що Башта не допомагала Мофаню, він мав на увазі Білла?

Нік злегка опустив голову. Він виглядав трохи напруженим.

- Старшого брата не потрібно їхати наступного місяця. Мофань зазнав нападу варварів, і плантація зникла.

— Тепер бродячі учні, що живуть на вулиці, нічим не придатні, — кинув Біл. - Як це їх ще й варвари змогли здолати?

Він посміхнувся.

— Ну и ладно. Мені краще, не доведеться щороку туди тягнутися.

Біл поклав руку на плече Ніка.

— Але так ти не дістанеш плоди, правда? Ех, я ж говорив, емоції потрібно контролювати самому, а не покладатися на зілля.

Під вагою Нік зігнувся, але міг лише кивати.

— Якщо діл більше немає, ми пішли, - Байрон витягнув Ніка з-під його руки.

— Ти з двома второкурсниками, і ще глибше йдеш? — З цікавістю запитав Лайт.

- Сол бачив біля входу багато монстрів-голов. Я підозрюю, що там був припливний шторм. Усередині безпечніше, — чесно відповів Байрон.

— Монстри-головы? — На обличчі Лайта теж з’явився серйозний вираз. - Кожного разу, коли вони з'являються, хтось безслідно зникає. Сподіваюся, цього разу це буде не ми.

Але Біл був прикутий до іншого.

Він обійшовши Ника й Байрона, глянув на стоячого позаду Солу.

— Так ти і є Сол, — присоромився він. Від нього виходила якась небезпека. - Я часто чув про тебе. Який же ти сильний, молодший брат.

Кто... Чи він часто говорив про нього?

Соул ще не встиг зрозуміти, як Біл повернувся до Байрона.

Невідомо чому, але Білл раптом зацікавився завданням Байрона і запропонував піти з ним.

Спочатку Сол подумав, що це через нього. Але після цих двох фраз Біл більше не заганяв з ним слів, тому його підозри виявилися йому дещо незрозумілими.

Байрон спочатку вагався. Але, враховуючи, що останнім часом в Долині було щось не так, і на околиці, здавалося, було небезпечно, він погодився.

Адже якщо три учні третього рангу будуть діяти разом, то коли не буде внутрішніх незгод, вони зможуть спокійно ходити по околицях Долини.

— Наше завдання зловити злого духу, — відразу заявив Байрон.

- Ти ловиш духа, ми збираємо трупи. Чудово. Може, ще щось знайдемо в печерах. Біл посміхнувся і почав виглядати слухняним.

Двоє додаткових учнів третього рангу в загоні були їм на руку.

Перед відходом Біл недбало кинув убитих ним в одну з дір.

https://literna.net/uk/books/136-shchodennik-maha-smerti

Previous chapterNext chapter