Як і очікувалося, Господар вже з’явився перед тими, хто чекав біля воріт Ральфа.
...
Ральф щойно вийшов з воза.
Він, у чорному аристократичному костюмі, зі сумним виразом на обличчі стояв біля воріт вежі. Він думав, що йому не так просто буде побачити Горсу. Той все-таки другого рангу, з високим статусом. Якщо б мага першого не було, чекати пів дня — це був би добре.
Але Ральф не сподівався, що п’ять хвилин піде до нього.
Ральф ніколи не бачив Горсу, але відразу зрозумів, хто це.
Миттєве переміщення!
Не дивно, що він вважається одним з найсильніших магів другої ранги по цілому світі. Горса, виявляється, вже трохи освоїв простірову магію, якою займаються чари четвертого рангу.
Ральф згорів від заздрості. Його рішучість повернути щоденник тільки зміцнилась!
Він був упевнений, що коли він активує його, то зможе за допомогою знання з нього досягти четвертого рангу!
І тоді і Горса, і його сім'я будуть лизати йому черевики!
— Я знаю, чому ти прийшов, — хоч Горса був з ніг до голови закутаний в плащ, але його голос був м'яким, наче він потішав. — Якщо він увійшов у Башню, то й після смерті його тіло - моя власність. Повертайся.
Ральф знав, що все буде не так просто. Але він не збирався здаватися. Якщо ми хоч би знатимемо, хто вбивця, він зможе підкараулити його.
Але переговори вимагають тактики. Отже Ральф спочатку висунув ще більш зухвалу вимогу.
- Я розумію, сер. Служити вашим дослідженням — честь для Сіда. Але я хотів би особисто покінчити з вбивцею. В обмін я готовий запропонувати вам сімейні знання роду Кривавого Шипа.
— Хм... — На мить замислився Горса.
Невже є шанс?
Губи Ральфа стиснули.
Але в наступну секунду Горса раптом підняв руку, обнаживши рожеву долоню.
- Повертайся, ти мене не чув?
Ральф почувався приниженим. Але, подавши гнів і намагаючись виглядати ще більш смиренним, він сказав:
- Шановний пан Горса...
Яскраве біле світло спалахнуло з долоні Горси.
« Це...» — встиг тільки подумати Ральф, як відчув, що все його тіло горить.
Не боляче, але горить.
Старий управитель, який мовчки стояв за спиною Ральфа, з жахом побачив тіло свого господаря після спалаху — ніби волосся, яке торкнулося вогню.
Стара голова з глухим стуком впала на пару прямих ніг.
І все скотилося в купу.
Горса повернувся до старого управителя і, наче боячись його налякати, тихо запитав:
- Гроб твого пана ще на місці?
Хант думав, що вже забув про страх, але почув такий лагідний голос лише інстинктивно відповісти:
- На місці, сер.
Горса кивнув.
— Тоді будь добрий, відведи його назад.
- Добре, сер.
У наступну секунду фігура Горси знову зникла.
Хант машини швидко підійшов, обома руками підняв голову і дві ноги свого колишнього господаря і мовчки поклав їх назад у воз.
« Хазяїн, ми їдемо додому»
...
Горса, легко розправившись з гостем, в наступну секунду повернувся до вітальні. Він впав на диван і, відкинувшись на спинку, з радістю зітхнув, наче тільки що займався важкою фізичною роботою.
Казас побачив, що залишилось лише три маленькі шматочки Ральфа.
— Ха, Каз, ну як, я ще не розгубив свої навички в магії світла?
Каз з повагою схилив голову.
- Хоч би якими були ваші сили, ви завжди будете такими сильними.
Горса задоволена кивнув.
— Але чому ви пощадили Ральфа? — Здивуван запитав Каз.
Вбивати, так до кінця.
— Я сказав йому повернутися в труну. Йому знадобиться чотири-п'ять років, щоб відновитися.
Хоча пояснення Горси було непереконливим, Казу залишалось лише кивнути. Він зовсім не розумів.
Невже Господар побоявся роду Кривавої Рози, до якого колись належав рід Кроавого Шипа, і тому не став його вбивати? Але це ж було так давно.
У цей момент Каз почув, як Господар сказав:
- До речі, через три роки скажи Солу, де знаходиться маєток роду Кривавого Шіпа, нехай з'їжджає.
— Э-э?
— Свої проблеми нехай вирішує сам. Якщо за три роки він не стане учнем другого рангу, то нехай там і помре!
- Зрозумів. Я піду?
Горса кивнув і, відкинувшись на диван, замовк. У цей момент він був схожий на плащ, акуратно розстелений на дивані.
Каз вийшов з вітальні і тихо закрив за собою двері.
Потім його губи скривилися.
« Хто хоче, щоб Сол вирушив у маєток Кривавого Шипа, аби загарбати його або щоб він познайомився з магією тіла? Господар дійсно хоче, щоб Сол брав участь у наших експериментах? Але скільки ж ще чекати ..."
Каз похитав головою і, поклавши руки за спину, пішов.
...
Управитель Гант вів візки дуже майстерно. Навіть на великій швидкості кругла голова господаря нерухомо лежала на м’якій подушці сидіння.
Проїжджаючи через місто, старий управитель не зупинився, щоб відпочити, а гнав коней далі. Ніби він замахується, то йде за своїм господарем.