— А що, коли й витратиш? Хіба ми мало часу витратили? — Казав, нічого не соромившись.
Коли Рам побачив, що Каз не в дусі, він пом’якшив тон.
- Ти бачив Кіра?
— Уже госпожу Киру. Вона вже другого ранга.
— Другого ранга? — Здивував Рам, а потім впав у задум. — Вона вже... А я, напевно, так ніколи і не зможу.
Каз мовчав, ніби погоджувався з його словами.
У кімнаті на мить запанувала тиша.
Її перервали кроки другого учня, який увійшов до кімнати.
Рам прокинувся і сказав Казу:
— Иди. Я протестую його. Якщо не підійде, я вижену живим.
Каз, похибавшись, подивився на Сола, ніби хотів щось сказати, але в кінцевому підсумку лише поплескав його по плечу і вийшов.
Соул не очікував такого.
Хіба наставник Каз більше не буде за нього заступатися? Або ж він вважає, що якщо Рам не вб'є його, то й добре, навіть трохи помчить?
Рам кинув на нього крижаний погляд, і Солу здалося, що з нього теж зняли верхній одяг.
Другий учень підійшов до Рами.
Той, що не був готовий до гніву, положив його пару разів і наказав лягати на стіл.
- Дивись уважно. Я тебе потім запитаю.
« Чи це дійсно так? Це він мені?»
Хоч він не до кінця розумів, що відбувається, але коли побачив Рама вже на початку, то відразу увійшов у стан напівмедитативного здоров’я.
Його ставлення до роботи було таким!
Цього разу в його видінні золоті руни на спині учня скинулися у жіночу голову.
Іскра продовжував дивитися на зміни руну, аналізуючи дію кожного з них. Але в цьому магічному колі було багато складових рун, деякі він бачив вперше, тому мало що розумів.
Але тут він раптом побачив, як з магічного кола вирвалася біла напівпрозора голова.
Але якась сила, здавалося, тягнула її назад.
Спотворені риси обличчя були дуже схожі на жіночу голову з золотими рунами! Запечатана в тілі душа?
Коли голова вже майже вирвулася, золоті руни раптово перетворилися на ланцюги, які з силою потягли її назад.
Голова ослабла, і здавалося, що ланцюг ось-ось затягне її назад в тіло учня. Раптом вона різко втягнулася і мітнула у бік Сола. У цей момент, коли вона скорочувалась, в її напружених губах з'явилася крихітна щілина, з якої вирвався крик:
— Спасите мене!
Золоті ланцюжки відразу з’явилися, і крик обірвався.
Здавалося, цей крик забрав у голови всі сили, і ланцюг нарешті змогли затягнути її назад в спину учня.
— Хм? — Пхнув Рам і раптом взяв зі столу величезне гусине перо.
Він обмастив його в чорнильницю завбільшки з ніготь. Коли він підняв перо, на кінчику повисла крапля в’язкою золотої рідини.
Рам швидко додав кілька штрихів на спині учня. Той, хто там лежав, двічі сідався і на його обличчі з’явилося огидне слово. Але від цього він став більше схожий на живу людину, а не на ляльку.
Коли руни зміцнилися, обличчя учнів знову стало спокійним.
Сол, який спостерігав за всім цим, також вийшов з медитації.
Після того як Рам кинув перо на стіл, він наказав учневі встати і знову оглянув його тіло.
- Поспостерігаємо ще. Виходь. Клич наступного.
Потім був третій учень. Цього разу все пройшло без пригод. Швидко, наче для галочки.
Коли всі троє вийшли, Рам на мить задумався і потім поманив Сола.
Соул з тривогою підійшов, не знаючи, як Рам перевірить його.
Але той, простягнувши свої довгі руки і схопивши його за плечі, почав запитувати:
- Тобі в останні дні постійно сняться кошмари?
У голові Сола відразу спалахнув сон, де він голий лежить на конвеєрі, чує його кроки і бачить темне дно столу.
Вчитель Анзе сказав, що на ньому дух помсти. Невже ці кошмари — його вияв?
Але чому наставник Каз нічого не помітив?
— Так, — відповів Сол.
- Дух помсти Сіда причепився до тебе. Схоже, ти його знатно розлютив.
— Це була самооборона... Я був змушений швидко виправдати себе Сол.
Рам розсміявся, його шия витягнулася.
— Ну що, хочеш щоб я допоміг тобі позбутися духу Сіда?
Соул завмер, не розуміючи його слова. « Наставник Рам, ви наставник Сіда чи мій? Ви що, ворога переплутали? "
Він тільки що скаржився, що Сол убив його помічника, а тепер сам пропонує допомогу?
Хоч йому це здалося дивним, але Сол в більшості випадків був чесний.
— Хочу!
Рам був задоволений його прямотою.
— Хочеш, то покажи себе. Каз сказав, у тебе видатний талант до роботи з душами. Він рідко когось так хвалить. Покажи мені, наскільки ти видатний. Кажи, що ти бачив на тих трьох учнях?
Соул, помовчавши і збираючись із думками, розповів усе, як було.
Рам пильно дивився на нього. У міру того як він розповідав, обличчя ставало все серйозніше.
- Це не можна назвати талантом... це радше інтуїція душі.
Він простягнув руки, схопив Сола за плечі і повернув його перед собою. Потім прибрав руки і поклав їх на живіт. Живіт заколихався, як вода в озері.
— Ти ще не навчився ані магічних кіл, ні руни, і в магії розбираєшся лише поверхово, але можеш бачити суть речей.