Анжела вже відкрила рот, щоб щось сказати, як між ними вклінилася ще одна фігурка.
- Доброго ранку, Соле! О? Доброго ранку, Анжела.
Небрежно привітатися з Анжелою, Корі повернулася до Солу.
- Щось ти виглядаєш все гірше і гірше.
Соул гірко посміхнувся.
— Кошмары сняться.
— Кошмары? У тебе така висока ментальна сила, звичайні кошмари на тебе не повинні діяти. Може, тебе якась нечистота причепилася? Може, сходиш до кого-небудь?
Корі відчула, що тут щось не так. Учні, які розпалили свою ментальну силу, зазвичай не бачили снів без причини, а тим більше кошмарів. Тому, почувши про кошмари Сола, вона відразу запідозрила, що в нього проблеми.
Говорячи "до кого-небудь", вона чітко виклала це слово. Вона мала на увазі Байрона.
— Гм, — Сол і сам про це думав.
Байрон, який провів стільки років у морзі, напевно добре розумів нечистість. Але він тільки - но став учнем третього рангу: реєстрація, переїзд і отримання нових матеріалів — справ було по горло.
Роботу в морзі вже передали новому учневі другого рангу. Шукати його потрібно було в його новій кімнаті.
Якби не той жах, який так його занепокоїв, він би і не став турбувати Байрона.
Та і незручно було постійно його смикати. Зачеплених балів залишилося не так вже й багато.
Анжела мовчки йшла поруч, її кроки ставали все повільніше.
Корі відразу почала жваво розмовляти з Солом, а зазвичай мовчазний Сол підтримав розмову.
Вона прикусила губу, шкодуючи про свою колишню нерішучість.
Ментальний талант Сола був видатним серед усіх учнів першого рангу. Але тоді він, здавалося, роздратував якогось учня другого рангу, та і наставник був до нього несхвально. Тож Анжела не почала наближатися до нього.
Вона просто боялася неприємностей. Не всі мали таку підтримку, як Корі.
Соул все ще розмовляв з Корі. Вони йшли швидко і невдовзі залишили Анжелу позаду.
...
Велика аудиторія, яка тимчасово відведена під іспити, була заповнена 20-ма новачками з різним кутом.
Протягом трьох місяців навчання більшість з них уже були в групі. Були й одинокі сестри, що сиділи далеко від усіх.
Сол і Корі, як завжди, вибрали задній ряд. Анжела цього разу не пішла за ними, а сіла в іншому місці.
- Вона ж з тобою не розмовляла, а сьогодні раптом підійшла? — запитала Корі, підперши підборіддя рукою.
« Мабуть, це дратує », — не додав цьому значення Сол. - Ти не знаєш, що сталося? Чому перемістили сюди, та й для всіх?
- Я теж не знаю. Вранці я снідала з наставником Гудо. Його раптом викликали, а потім мені сказали, що іспит змушений.
— С... Учителів Гудо снідала? — Насилу выдал Сол.
— Ага, — відповіла Корі з таким виразом на обличчі, ніби не розуміла, як це сталося. - Я вже звикла до його лютості. Можу спокійно їсти хліб поруч.
Соул і не знав, чи заздрить їй, що вона снідає з наставником або жаліється.
Поки вони розмовляли, в аудиторії шум ставав тільки сильніше. Двадцятьох з них створювали гулянки, як від сотні.
БУМ!
Гучний бавовну змусив всіх здригнутися.
Соул подивився на джерело звуку. В аудиторії увійшов учень другого рангу з посмішкою на губах.
Кори біля нього різко втягнула повітря.
Навіть Сол нахмурився і випростався.
Тому що той, хто увійшов, був тим самим Ло Кей, який ставив перед ними перший урок!
Ло Кай за допомогою групи взаємодопомощ заразив паразитами невідомо скільки новачків. Соул не знав, які в нього цілі, але був упевнений, що він не такий простий, як здається.
Вони віднесли його до табору зла.
Однак Лой Кай, ввійшовши, не сказав ні слова. Він тільки поправив стілець на кафедрі і лягав на нього м'яку міхову подачу.
« Прийде хтось ще, і він - головний!» — Сол відразу повернувся до дверей.
І точно. Через кілька хвилин до аудиторії повільно прийшов блідий, втомлений чоловік. На ньому була трохи велика біла мантія, з-під якої виднілися погані руки. Він ішов безшумно.
Якби не його невисокий ріст, то по ходу Сол міг би прийняти його за Розового Пана.
Хоч Сол його і не знав, але хтось знал.
— Це наставник Анзе, — тихо підказувала Корі. — На землі і дереві, але розбирається також у воді та в ядах. Кажуть, навіть світлом займався. У нього є найбільше учнів у Башні. Ло Кай... Його учень.
Коли увійшов Ло Кай, деякі ще привітно з ним віталися. Але коли з'явився Анзе, навіть найбільш активні учні опустили голови і замовкли.
Якби Сол і Корі сиділи попереду, вони б не наважилися так тихо розмовляти.
Всі, включаючи Ло Кая, були зосереджені на Анзе. Вони дивилися, як він повільно підходить до кафедри і, за допомогою Ло Кая, сідає на стілець. Ніби невиліковно хворий.
- Сьогодні, через те що інші наставники зайняті, іспит для вас буде проводити мій вчитель, Анзе, — Ло Кай все ще щиро представляє його, не звертаючи уваги на нудьгуюче і нетерплячий вираз обличчя самого Анза. — Не хвилюйтеся, просто покажіть все, на що здатні.