Конша оперлася руками об край ванни, нахилилася і її скляний череп торкнувся лоба Сола.
- Сид бачив, що ти ніс?
Лоб відчув раптовий дотик. Неначе скляна напівсфера доторкнулася до нього, а ніжна жіноча шкіра.
« Може, голова Конші насправді не така жахлива, а все це лише ілюзія?»
Ця наївна думка відразу була їм відкинута. У цій проклятій Башні навіть до зовнішньої нормальної людини треба було ставитися як до потенційного монстра, не кажучи вже про такого, як Конша.
Соул не смів підняти голову. Він знав, що її очні яблука, ймовірно, знову вилізли з білої жижі і злісно втупилися на нього. Кожного разу, коли він зустрічався з ними поглядом, його тремтіла до п’яток. На такий жах не можна було звикнути. Це було пригнічення на рівні самого життя, яке не здолати однією тільки сміливо.
Навіть найгарячіша вода не могла зігріти холоду, який линув з глибини душі.
— Ні, пані, — він одразу повернувся до колишнього призначення. - Але він знає, що я працюю в морзі.
Конша все ще не відлучалась. Напруга зростала. Тепло, наче згоро, пересув холодну воду і намагався пробити його череп.
З холоду зверху і пара знизу йому стало важко дихати. Він відкрив рот, жадібно хапаючи повітря.
— Ха... Ха...
Хоч його і не душили, але він відчував, що ось-ось задихнеться.
Конша із задоволенням спостерігала за цим, а потім повільно випросталася і відпускала його.
- Хочеш настрашити мене на Сіда? — усміхнулась вона. - Думаєш, ти цього вартий? Ще раз спробуєш зі мною хитрити - я з'їм твій мозок!
Конша, покаявшись, вийшла з ванної, кинувши на прощання:
— Тільки після півночі прийди до мене.
Соул дивився на закриті двері і повільно занурився з головою під воду.
« Ну ось, — сказав він під водою. — Його обличчя було спокійним і наляканим. — Але перша ціль досягнуто. Старша сестра Конша, коли виникає конфлікт інтересів, боротьба неминуча. Це не інтрига, це відкритий хід."
...
З мокрими, розтріпаним волоссям Сол понуро покинув кімнату Конші. Якби він був старшим, сьогодні ввечері міг би стати приводом для пікантних чуток. Але ні він, ані вона не викликали такого інтересу.
Шостий поверх Західної вежі. У коридорі вже було набагато менше народу. Хтось відпочивав, хтось вчився, а хтось не хотів упустити рідкісну можливість поспілкуватися. Коли проходив Сол, шепіт затихав, але йому довелося пройти далі, як він знову починався, набридливий, наче дзижчання комарів.
Дозе, Локи, Дженна і Дук сформували свою компанію. І всі вони вступили до групи взаємодопомоги. Дозе, Локі і Дженна вибрали того самого люб’язного наставника Анзе, якого рекомендував старший брат Лок. Тільки Дук в останній момент чомусь повернувся до Казу, спеціалізуючись на темряві.
Коли фігура Солу сховалася за дверима 604-й, Дук відвів від неї свій прихований погляд.
— Що, Дук, все ще сердишся на Сола? — З усмішкою запитав Дозе.
Почувши це, Дженна з цікавістю подивилася на Дука. Вона не була присутнію під час їхньої сварки і, без пліток, не знала подробиць.
— Та що на нього злиться, — посміхнувся Дук. — Просто бісит. Ми всі пройшли через важкі випробування, щоб стати учнями, а він просто вліз у середину і зжульчав.
Слова Дука знайшли відгук. Всі згадали дивну атмосферу того дня.
— Так, я досі не розумію, як він пройшов тест з таким слабким магічним талантом, - сказав Дозе. « Мені здається, старший брат Сід не хотів його пропускати, але за нього заступився Старший брат Нік. Нік хоч і виглядає холодно, а виявився таким м'якосердим.
— У нього справді такий слабкий талант? — З цікавістю запитала Дженна. Вона ж колись запрошувала його в групу, все-таки за кожного нового члена давали кристал. Але той Сол так її відшив, що вона досі дулася.
- Звичайно, слабкий. Наш наставник навіть не хоче дивитися на нього, — недбало відповів Дук.
Невже наставник Каз взяв його на ту роботу?
Коли Дук згадав ту жахливу і криваву ситуацію, він відчував нудоту й заздрість.
Дук підсвідомо не хотів, щоб інші знали, що Сол, з яким у нього був конфлікт, має схвалення наставника Каза.
- Тоді можеш не хвилюватися, він точно не пройде перший іспит. Ти хіба не бачив на уроці рун, як йому бракує магії? Навіть якщо він швидко навчається, який в цьому висновок, якщо не може творити закляття? — Дозе, якого також відшив Сол, говорив з презирством.
Він навіть сердито припустив:
- За словами наставника Гудо, тих, хто не пройде іспиту, чекає кара. Може, Сола виженуть назад у слуги! Локи, як думаєш?
— А? Так, — сумно відповів Локі.
— А? — Дженна знову відчула співчуття до Сола. - Це було б занадто жорстоко.
— Так, — відразу піддав Локі.
Дивлячись, як його друг постійно торкається Дженни, Дозе подумки закотив очі.
У самий розпал їх обговорення двері 603-й знову відчинилися. Розмова відразу ж вірш.