Будучи слугою, він працював аж до півночі і в четвертій годині ранку його вже будили на нову зміну. У той час йому постійно бракувало сну. А тепер, коли він став учнем і міг спати влюбленцем, сонливості майже не було.
« Це ілюзія? Чи, може, мій розум став набагато сильнішим? "
Він не міг точно визначити свій стан і вирішив запитати свого наставника завтра.
Він трохи помився, підійшов до стіни і приглушив світло свічки до мінімуму. І в кімнатах, і у коридорах світло можна було зробити тьмяним, але гасити його було категорично заборонено. Навіть останній слуга знав це просте правило, яке може врятувати життя.
Слабкість у ліжку знову вразила Сола. Літаки були завширшки півтора метра, куди легше і зручніше нар. Він простягав руки і ноги, намагаючись зайняти її повністю, але через свій юний вік та худорлявості не зміг цього зробити, навіть якщо б ліг поперек.
Пролежавши так деякий час і не зумівши заснути, він знову звернувся в клубок та щільно сховався ковдрою. Лише тоді його охопило дивне почуття спокою. Цього разу він заснув швидко.
У чотири п’ятнадцять години біологічний годинник змусив Сола прокинутися. Він сів, позіхнув, і прохолодне повітря наповнивши легені, остаточно прогнав сон. Яскраве світло знову заливало кімнату. Сол повернувся за стіл.
Коли він уже збирався відкрити книжку, то раптом завмер і прибіг до дверей на вузькі щілини. Його кімната, шістсот четверта була в кінці коридору, звідки були видно пандуси, що ведуть вгору і вниз.
Незабаром він почув тихі кроки. У тьмяному світлі з’явився силует хлопчика, який ледве штовхав догори візок.
Бран?
Соул широко розкрив очі, відчувши азарт, але зрештою подав імпульс. Хоч він став учнем, його сила не змінилася з вчорашнього дня. Він знову закрив двері і сів за стіл.
« Я пам’ятаю, як Бран чергував лише кілька днів тому. Чому сьогодні знову він? "
"Невже через те, що я став учнем?"
Хоч спосіб, яким він пройшов тест, і був сумнівний і вже відомий багатьом, слуги до цього не було справи. Вони знали лише одне: Сол з слуги перетворився на могутнього і грізного учня мага. Отже, Бран, зачинювач трави, тепер може бути часто на ніч.
Сол хотів з'ясувати, хто наказав Брану позбутися від нього, але зараз був не найкращий момент. По-перше, у нього не було можливості вибити правду, а по-друге, це могло налякати замовника.
Він подивився на книгу біля свого лівого плеча і спробував доторкнутися до своєї рятівниці, але пальці пройшли крізь повітря.
"Можливо, тільки ставши магом, я зможу зрозуміти природу цієї книги."
Загроза смерті не зникла з отриманням нового статусу. Навпаки, хмари згущуються ще більше, і Сол не розумів, в який розчин інтриги він потрапив.
Він знову занурився в океан знань. Лише навчання, неперервне тренування, приносило йому спокій.
Цього разу його розбудив ввічливий стук у двері.
На порозі стояла Корі. Під її очима висіли темні кола, і вона теж засидеться за книжками.
— Скоро урок, обміняємося вчорашньими успіхами? — Безцеремонно запропонувала.
Можливо, в цьому і полягав справжній зміст фрази « генії повинні триматися разом».
Соул подивився на годинник. І правда, скоро початок. Він навіть трохи спізнювався у порівнянні зі своїм планом. Схопивши книги і папери, він вискочив за двері.
— На піскових годинниках ви можете вказати нагадування, у довіднику про це написано.
Сол машинно показав жест "окей", але Корі його не зрозуміла.
Вони швидко пішли до Східної вежі, розмовляючи на ходу.
- Ти вчора читав? Я лише дві години, і в мене вже голова пішла, довелося зробити перерву, — тихо сказала Корі.
Серце Сола неслося, але він не почав говорити правду.
- Приблизно кожні три-чотири години відпочивав.
Насправді, вчора він навіть їв з книгою в руках, а по-справжньому відпочивав тільки у сні. Він проспав лише чотири години і тепер відчував, що є сильним.
Навіть від цієї відповіді Корі широко розплющила очі і довго недовірливо дивилася на нього.
— У тебе справді жахлива ментальна сила, тож не дивно, що ти так довго міг дивитися на ляльку. Вона опустила погляд на свою книжку і з жалем додала: « Хотіла б я стільки читати.
За розмовою вони дійшли до великої аудиторії на десятому поверсі. Вона була забита людьми, і багато з них явно не були їх набору. Вільні місця залишилися тільки в першому ряду і у найдальшому кутку.
Коли Солу вагався бути скромним чи нахабним, Корі вже з гордістю попрямувала до першого ряду. Помітивши, що він відстав, вона обернулась і кивнула йому.
— Ходімо, тобі все одно не бути непомітним.
Першим спільним уроком для Сола було вивчення магічної письма.
Заняття вів не наставник-маг і навіть не учень третього рангу. Це був нічим не визнаний учень другого рангу. Очевидно, що його зовсім не цікавило навчання і він взявся за цей курс лише заради парних балів. Він говорив швидко і не дозволяв ставити запитання. Після того як він тричі проігнорував підняту руку Кори, та обурено надула щоки.