РОЗДІЛ 239
Всупереч власним обіцянкам, у Уджіна після завершення зйомок «Сповіді білого» вільного часу не з’явилося ані крихти.
Життя не розклалося на гамак і лимонад.
Скоріше на конвеєр і будильник.
Спершу він завалився звітами, конспектами й іспитами, які пропустив через роботу.
Коли нарешті зміг вдихнути повітря без дедлайнів у горлі,
на горизонті вже маячіла прем’єра «Янгола-Охоронця».
І понеслось.
Шість країн.
Перельоти.
Пресконференції.
Інтерв’ю.
Посміхайся. Махай. Жартуй. Повторюй.
Фільм виходив одночасно по всьому світу на початку грудня.
Та вже за кілька днів рекламні шоу перетворилися на церемонії поклоніння.
Замість запитань їх обсипали компліментами, ніби цукровою пудрою.
Каса росла швидше, ніж очікували навіть продюсери.
{Ти аж настільки щасливий?}
Уджін клацнув язиком, дивлячись, як Дастін світиться, уткнувшись у телефон.
Той усміхався екрану так, ніби там відкрився портал у рай.
{Ревнуєш? Тоді сам заведи собі когось.}
Зарозумілий тип.
Після того вечора, коли Селена фактично оголосила війну Джорджо,
вона наступного дня сама запросила Дастіна на побачення.
Офіційно.
Він тоді ледь не вмер від паніки, ляпнувши:
«А ми хіба вже не зустрічаємось?»
А місяць тому ще й примудрився запропонувати шлюб на Різдво.
Кризи. Істерики. Хаос.
І тепер цей тип ходить, як павич у сонці.
{Може, тоді одружимось на День святого Валентина, як планували спочатку?}
— Боже милий… візьми себе в руки, чувак!
Корейська сама вирвалася назовні.
Уджін пересів подалі.
Останнім часом Дастін сяяв настільки яскраво, що на нього боляче було дивитися.
Наче дивишся на зварювальний апарат.
Але куди дінешся.
Промо разом.
Терпи.
Ще й Селена почала заражатися його енергією.
Колись холодна й стримана, тепер вона стала сміливішою за нього.
Закохана парочка випромінювала таку «цукровість», що в людей навколо розвивався діабет другого ступеня.
{Готуємося!}
Команда Jeffrey Show махнула рукою.
Координатори востаннє поправили одяг.
Оплески.
Світло.
Сцена.
Джеффрі Говард зустрів їх, як дорогих гостей.
{Сьогодні з нами наші улюблені охоронці. Ми півжиття витратили, щоб зібрати їх разом!}
Підморгнув залу.
Оплески.
{Хоча один із них досі трохи… ненадійний. Але що поробиш, така наша американська доля.}
Показав на Дастіна.
{Я найтурботливіший охоронець людства!} гордо відповів той.
{Турботливий, але без здібностей. Доживу я до того моменту, коли Роберт стане корисним?}
{Може, у другому фільмі!}
{Ооо, буде сиквел?}
{Ні.}
І одразу:
«Подивіться фільм десять разів, може, тоді буде».
Потім Джеффрі повернувся до Уджіна.
{Можна кликати тебе Джині?}
Кивок.
{Що це за бойове мистецтво було у фільмі? Це не тхеквондо. Моя донька тепер по хаті махає кулаками і кричить “ек ек”.}
Він незграбно показав.
Зал сміявся.
Уджін пояснив про теккьон.
Попросили демонстрацію.
Він і Дастін почали спаринг.
Спочатку виглядало рівно.
Потім це стало публічним побиттям.
Уджін рухався, як вітер між гілками.
Дастін виглядав, як шафа на коліщатках.
І щоразу Уджін зупиняв удар за міліметр до тіла.
Жодного контакту.
Але Дастін уже закривав голову руками.
Після завершення повалився на диван.
{Пані та панове… наш охоронець Північної Америки.}
Джеффрі ледь не плакав.
{Покажете трохи бромансу для фанатів?}
{О, я в цьому спец!} радісно сказав Дастін.
Уджін повільно піднявся.
Похрустів пальцями.
{Здається, я був надто м’який. Зараз покажу справжню демонстрацію.}
{НІ!}
Дастін утік за диван.
Зал реготав.
За спиною ведучого бігали дві фігури, як у мультику.
Сцена виглядала як комедійний скетч.
«Янгол-Охоронець» злетів.
Каса, фанати, меми, шоу.
Ім’я Уджіна знали навіть ті, хто не дивився фільм.
Його папараці-фото продавались дорожче за всіх.
Пропозиції сипались одна за одною.
Гонорари — у двадцять разів більші.
Навіть за другорядні ролі.
Бо він робив дивну річ.
Де б не з’являвся,
історія починала крутитися навколо нього.
Навіть камео ставали центром сцени.
І що гірше для колег…
поруч із ним вони грали краще.
Наче він підкручував чужі таланти, як гучність на колонках.
Дастін це теж відчув.
Поруч із Уджіном його Роберт ставав живим.
Яскравим.
Справжнім.
{Я завжди так добре грав?..}
Його почали називати:
«проривом»,
«неочікуваним ростом»,
«новим рівнем».
І він сам дивився фільм і думав:
«Чорт… а я й справді непоганий».
Він зрозумів.
Це не конкуренція.
Це синергія.
Поруч із Уджіном він не тьмянів.
Він загорявся.
Тому в кожному інтерв’ю повторював:
«Я хочу ще раз працювати з Уджіном».
Навіть якщо сиквел ще офіційно не оголошений.
Він уже просив сценариста:
«Будь ласка. Знову разом».